ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2010 р. Справа № 2-а-1556/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Ваталінській Марині Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача : не з"явився, причини неявки суду не відомі
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Вінницькій області
про: визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 (далі –Позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі –Відповідач) про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень.
Позов мотивовано тим, що 15 березня 2010 року відповідачем видано накази №82 та №32 о/с, в тому числі і про звільнення позивача із займаної посади начальника СДІМ Ямпільського РВ ГУ МВС України у Вінницькій області. Дані накази позивач вважає безпідставними, надуманими та такими, що суперечать нормам трудового законодавства. В зв’язку з чим просить суд визнати зазначені накази протиправними та скасувати їх в частині його звільнення, поновити його на посаді, з якої його було звільнено та стягнути на його користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулося 06 травня 2010 року, щодо позову заперечував, не зазначаючи з яких саме мотивів, аргументуючи це тим, що матеріали службової перевірки, проведеної за заявою ОСОБА_3 щодо неправомірних дій працівників міліції СДІМ Ямпільського РВ ГУМВС України у Вінницькій області направлено до прокуратури Ямпільського району, а тому відповідач позбавлений можливості обґрунтувати свою позицію та надати суду відповідні докази. За клопотанням представника відповідача зазначені матеріали було витребувано у прокуратурі Ямпільського району. 25 травня 2010 року на адресу суду надійшла відповідь прокуратури Ямпільського району (а.с. 96), відповідно до якої суд було проінформовано про те, що матеріали, які витребовувались, є матеріалами кримінальної справи та знаходяться в Ямпільському районному суді, куди було направлено відповідний запит, та 03 червня 2010 року на адресу суду надійшов завірений судом висновок службового розслідування по заяві гр. ОСОБА_3
В судові засідання, призначені на 01 та 04 червня 2010 року представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила, про час, дату та місце їх проведення повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні розписки (а.с. 102, 104).
Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи без участі представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
В судових засіданнях 06 травня та 04 червня 2010 року в якості свідків допитано ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Зазначені вище особи працювали в підпорядкуванні позивача на посадах дільничних інспекторів. Всього в підпорядкуванні ОСОБА_1 працювало 18 дільничних інспекторів. Відповідно до їх показань, ОСОБА_6 систематично проводив роботу щодо контролю за трудовою дисципліною серед своїх підлеглих, постійно контролював їх діяльність, періодично проводив бесіди щодо запобігання проявам корупції серед підпорядкованих дільничних інспекторів. Щоранку о 8 годині 30 хвилин позивач проводив наради з підлеглими, визначав обсяг завдань на поточний день, ввечері контролював їх виконання.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Позивача 21.08.1995 року прийнято на службу в органах внутрішніх справ України відповідно до наказу УМВС України у Вінницькій області № 116 о/с від 21.08.1995 року. Остання посада, яку обіймав позивач до звільнення – начальник сектору дільничних інспекторів міліції Ямпільського районного відділу ГУ МВС України у Вінницькій області.
Відповідно до пункту 2 наказу ГУ МВС України у Вінницькій області №82 від 15.03.2010 року (а.с. 8) за систематичне порушення дисципліни та принижений контроль за діяльністю підлеглих, неналежний рівень індивідуально – виховної роботи з особовим складом, що виразилось у вимаганні та одержанні коштів, начальника СДІМ Ямпільського РВ ГУМВС України у Вінницькій області, майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ.
Відповідно до наказу начальника ГУ МВС України у Вінницькій області від 15.03.2010 року №32о/с, згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів МВС у запас Збройних Сил по статті 64 пункт «е» (за порушення дисципліни) майора міліції ОСОБА_1.
Як вбачається із наказу №82, 12 лютого 2010 року під час проведення, відповідно до заяви гр.. ОСОБА_7, заходів працівниками 1-го відділу внутрішньої безпеки (у Вінницькій області) СВБ ГУБОЗ УМВС України, були затримані ДІМ СДІМ Ямпільського РВ ГУМВС України у Вінницькій області капітан міліції ОСОБА_4 та начальник вказаного сектору дільничних інспекторів міліції, майор міліції ОСОБА_1
На час проведення огляду місця події із застосуванням відеозйомки частина отриманих від гр.. ОСОБА_7 грошових коштів, а саме – 300 гривень, була виявлена в кишені ОСОБА_4, інша частина – 340 гривень, була виявлена в службовому автомобілі ОСОБА_4, де в той час знаходився ОСОБА_1
26 лютого 2010 року прокуратурою Ямпільського району відносно дільничного інспектора міліції СДІМ Ямпільського РВ ГУМВС, капітана міліції ОСОБА_4, порушено кримінальну справу за №10260035 за фактом отримання хабара, вчиненого повторно, поєднаного з його вимаганням за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України.
Як вбачається з наказу від 15.03.2010 року №82, саме наведені вище обставини стали підставою для звільнення позивача із займаної посади. Жодного іншого обґрунтування причин звільнення позивача, у наказі не наведено.
В судових засіданнях позивач пояснив, що він проходив службу в органах внутрішніх справ майже 15 років, має звання майора міліції, неодноразово заохочувався, що підтверджується даними з копії його послужного списку (а.с. 83-84).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до Постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 26.04.2010 року (а.с. 64, 65), в порушенні кримінальної справи за ст. 368 КК України відносно начальника ДІМ Ямпільського РВ ГУМВС України у Вінницькій області ОСОБА_1 – відмовлено в зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину.
На думку Позивача та його представника, оскаржувані накази підлягають скасуванню, оскільки прийняті в порушення вимог чинного законодавства, а саме - Позивачу не було повідомлено про призначення службового розслідування, не відібрано пояснення з цього приводу тощо.
Також Позивач зазначає, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення не враховано його в цілому позитивної характеристики, значний досвід роботи, численні заохочення, попередня поведінка, кваліфікація особи тощо.
Як вбачається з п.2 наказу №82 від 15.03.2010 року, ОСОБА_1 звільнений «за систематичне порушення дисципліни та принижений контроль за діяльністю підлеглих, неналежний рівень індивідуально – виховної роботи з особовим складом, що виразилось у вимаганні та одержанні коштів». Однак, як вбачається з наданого відповідачем витягу з особової справи ОСОБА_1 щодо застосованих до нього дисциплінарних стягнень (а.с. 85-86), у період з 1998 по 2009 роки позивач притягувався до дисциплінарної відповідальності вісім раз, однак жодного разу до нього не було застосовано дисциплінарне стягнення за порушення дисципліни. Будь які інші докази на підтвердження систематичного порушення позивачем дисципліни суду надано не було. Тобто, на думку суду, у відповідача відсутні підстави для застосування систематичного порушення дисципліни як підстави для звільнення ОСОБА_1
Що стосується приниженого контролю за діяльністю підлеглих та неналежного рівня індивідуально – виховної роботи, то як вбачається із показань свідків, ОСОБА_1 здійснював щоденний контроль за роботою підлеглих інспекторів, здійснював систематизацію їх роботи, контролював виконавську дисципліну, проводив як індивідуальні бесіди, так і обговорював на загальних нарадах служби дільничних інспекторів питання запобігання корупційним проявам серед дільничних інспекторів. Доказів в спростування вищенаведеного суду надано не було.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 20.12.1990 року №565-XII «Про міліцію» (із змінами і доповненнями) (далі – Закон №565-XII), міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури міністерства внутрішніх страв, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Права і обов’язки, організація роботи та структура підрозділів визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до Закону.
У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.
Частинами першою, третьою та четвертою ст. 18 Закону №565-XII передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України.
Підпунктом «є» пункту 64 Розділу сьомого Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення), зазначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV (далі – Дисциплінарний статут), визначає сутність службової дисципліни, обов’язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Частиною першою ст. 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Частиною другою ст. 7 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Види дисциплінарних стягнень передбачено ст. 12 Дисциплінарного статуту, а саме пунктом восьмим визначено звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до частин першої-восьмої, десятої, п’ятнадцятої ст. 14 Дисциплінарного статуту щодо порядку накладення дисциплінарних стягнень передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.
Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 06.12.1991 року №552 (далі - Інструкція), проведенню службового розслідування, як правило, повинна передувати підготовка, в ході якої працівник, якому воно доручено, розробляє план, визначає форми та методи розслідування, вивчає законодавство та інші нормативно-правові акти, аналізує матеріали попередніх перевірок, а також збирає іншу необхідну інформацію для забезпечення всесторонності, повноти та об’єктивності розслідування.
Отже, з аналізу ст. ст. 4, 14 Дисциплінарного статуту та п. 11 Інструкції керівник має видати наказ про проведення службового розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, встановити терміни проведення, визначити відповідальну особу та здійснювати контроль проведення такого розслідування шляхом затвердження плану намічених заходів.
За наслідками судового розгляду, суд прийшов до висновку, що відповідачем порушено порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України.
Так, в мотивувальній частині оскаржуваного наказу №82 від 15.03.2010 року (а.с. 8) відсутні будь-які посилання на норми законодавчих актів, відповідно до яких приймалось дане рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, службове розслідування проводилось старшим оперуповноваженим в ОВС 1-го відділу ВБ (у Вінницькій області) СВБ ГУБОЗ МВС України майором міліції Волошиним Р.В. відповідно до заяви гр. ОСОБА_3 щодо неправомірних дій окремих працівників міліції Ямпільського РВ ГУМВС України у Вінницькій області.
В оскаржуваних наказах про проведення службового розслідування взагалі не згадується, відсутні посилання на його висновки. Крім того, відсутні будь-які докази в підтвердження інформування позивача про прийняте рішення щодо початку проведення службового розслідування, як це передбачено частиною 1 статті 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".
Відповідно до п. 15 Інструкції особа, у відношення якої проводиться службове розслідування, має право: давати усні та письмові пояснення, заявляти клопотання, надавати докази по суті досліджуваних обставин; заявляти відводи у відношенні працівника, який проводить службове розслідування, подавати скарги на його дії чи рішення керівнику, який приймає рішення по суті і інформує заявника.
Пункт 14 Інструкції зобов’язує посадову особу при проведенні службового розслідуванням дотримуватися передбачених законом прав та інтересів заявника, особи, у відношенні якої проводиться службове розслідування.
Зі слів позивача, ніяких пояснень в ході проведення службового розслідування у нього не відбиралось та йому взагалі не було відомо, що воно проводиться. В спростування даної обставини відповідачем доказів не надано.
Неповідомлення належним чином позивача про початок проведення щодо нього службового розслідування, обмежило реалізацію останнім своїх прав, визначених п. 15 Інструкції.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Дана вимога Закону не була виконана.
Висновок за результатами службового розслідування від 19.02.2010 року не відповідає вимогам пункту 17 Інструкції виходячи з наступного.
З положень статті 14 Закону та Інструкції вбачається, що службове розслідування призначається та проводиться щодо конкретних осіб, які скоїли дисциплінарний проступок. Підпунктом 17.2. Інструкції визначено, що висновок повинен містити посаду, звання, прізвище, ім"я та по батькові, рік народження, освіту, час служби в органах внутрішніх справ і в займаній посаді особи, у відношенні якої проводилось службове розслідування. Відповідно до висновку за результатами службового розслідування, воно проводилось по заяві гр. ОСОБА_3 щодо неправомірних дій окремих працівників міліції Ямпільського РВ ГУМВС України у Вінницькій області. Жодних із наведених вище вимог в даному випадку дотримано не було.
Також висновок не містить наслідків встановленого порушення, обставин, якими підтверджується чи виключається вина, обставин, що пом"якшують і посилюють його відповідальність, причини та умови, що сприяли порушенню, прийняті або запропоновані заходи по їх усуненню.
Згідно пункту 17.4 Інструкції висновок повинен містити пропозиції про застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення. Однак висновок містить лише посилання на те, що з приводу допущених порушень ОСОБА_4 та ОСОБА_1 заслуговують на притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Наведене вище свідчить про порушення у даному випадку порядку проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України, встановленого Законом України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" та Інструкцією, затвердженою наказом МВС України №552 від 06.12.1991 року, невідповідність висновків за результатами проведення даного розслідування вищенаведеним нормативним актам не може свідчити про об"єктивне та повне дослідження обставин вчиненого, на думку відповідача, ОСОБА_1 порушення.
Відповідно до частини 6 статті 14 Дисциплінарного статуту про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особи рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Як вбачається з витягу з особової справи позивача (а.с. 83, 84) за весь час проходження служби в органах внутрішніх справ він заохочувався 19 раз. Останніми заохоченнями були нагородження нагрудним знаком МВС «За відзнаку в службі І ст.» (11.06.2009 р.) та нагрудний знак «Почесний знак ГУМВС» (14.12.2009р.). Належної оцінки застосованим до позивача заохоченням при прийнятті оскаржуваних наказів надано не було.
Крім того, як вбачається з характеристики позивача від 23.04.2010 року (а.с. 46) як недолік зазначається лише застосоване до ОСОБА_1 в грудні 2009 року дисциплінарне стягнення. В іншому характеристика містить лише позитивні відгуки. Також в матеріалах справи міститься лист Ямпільського РВ ГУМВС України у Вінницькій області від 21.05.2010 року (а.с. 98), відповідно до якої у період з 2007 року по 15.03.2010 року ОСОБА_1 очолював Раду зборів середнього та старшого начальницького складу Ямпільського РВ ГУМВС України у Вінницькій області від 21.05.2010 року.
Як зазначалось вище, частина 1 статті 12 Дисциплінарного статуту містить види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватись до осіб рядового та начальницького складу, а саме:
1) усне зауваження;
2) зауваження;
3) догана;
4) сувора догана;
5) попередження про неповну посадову відповідність;
6) звільнення з посади;
7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;
8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Частиною 12 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Як вбачається з витягу з особової справи позивача, останнім застосованим до нього дисциплінарним стягненням була сувора догана (наказ №490 від 15.12.2009 року), яка є третім видом дисциплінарного стягнення з наведеного вище переліку. Однак, не зважаючи на те, що звільненню з органів внутрішніх справ передує ще 3 види дисциплінарних стягнень, до позивача була застосовано саме останнє.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, відповідач взагалі не виконано його обов’язку, визначеного ч.2 статті 71 КАС України, не надано жодних заперечень та доказів, на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних наказів.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що порушення вимог Дисциплінарного статуту, Інструкції щодо порядку проведення службового розслідування стосовно позивача призвели до передчасних висновків, а не дотримання вимог Положення - до незаконного звільнення позивача.
З урахуванням усього вищенаведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1, а саме в частині:
- визнання протиправним та скасування наказів ГУ МВС України у Вінницькій області № 82 від 15.03.2010 року та №32 о/с від 15.03.2010 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
- поновлення ОСОБА_1 на роботі з 15.03.2010 року на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Ямпільського районного відділу ГУМВС України у Вінницькій області.
- зобов`язання ГУ МВС України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 15.03.2010 року по 04.06.2010 року включно.
Відповідно до вимог ст. 256 КАС України постанова суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплат заробітної плати у відносинах публічної служби, у межах суми стягнення за один місяць, підлягає негайному виконанню.
З огляду на зазначене вище, суд прийшов до висновку, що постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та нарахування і виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Що стосується позовної вимоги про визнання протиправними та незаконними рішення начальника ГУ МВС України у Вінницькій області в ході підготовки та підписання ним наказів №82, 32 о/с від 15.03.2010 року, то суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні зазначеної вимоги виходячи з наступного.
Рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ прийнято відповідно до висновку службового розслідування від 19.02.2010 року та відповідного подання в.о. начальника Ямпільського РВ ГУМВС України у Вінницькій області, які й містили рекомендацію про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ. В даному випадку зазначені вище накази не одноособове рішення начальника ГУ МВС України у Вінницькій області, він діяв від імені Управління.
Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Квитанцією № NOF2A36117 від 12.04.2010 року (а.с. 2) підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає 3,40 грн. Однак, відповідно до частини 1 п. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 «Про державне мито», позивачі - робітники та службовці - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин; члени колективних сільськогосподарських підприємств, працівники фермерських господарств - за позовами до колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств про оплату праці та за іншими вимогами, пов'язаними з трудовою діяльністю від сплати державного мита звільнені. Враховуючи те, що позивачі за даною категорією позовів звільнені від сплати державного мита, у суду відсутні підстави повернення сплаченого мита у відповідності до ч.1 статті 94 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати накази ГУ МВС України у Вінницькій області № 82 від 15.03.2010 року та №32 о/с від 15.03.2010 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
Поновити ОСОБА_1 на роботі з 15.03.2010 року на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Ямпільського районного відділу ГУМВС України у Вінницькій області.
Зобов`язати ГУ МВС України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 15.03.2010 року по 04.06.2010 року включно.
Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та нарахування і виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 07.06.10
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна
04.06.2010