Справа № 22ц-5177

Головуючий у 1 інстанції Ясинський О.В.

Категорія 27

Доповідач Висоцька B.C.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

10 вересня 2009 р. м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області

в складі:

головуючого Висоцької B.C.

суддів Біляєвій О.М., Осипчук О.В.

при секретарі Голубцові А.В.

за участю позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 квітня 2009 року -

ВСТАНОВИВ

В квітні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на те, що 28 березня 2006 року між нею та відповідачами був укладений договір займу, відповідно до якого вона передала відповідачам 30 000 грн., а відповідачі зобов'язалися повернути їй борг через рік - 28 березня 2007 року та за користування грошима сплачуватимуть 4% від суми боргу за кожен місяць, що складає 1200 грн. 22 серпня 2007 року їй повернуто відповідачами борг частково в сумі 15000 грн.

Вона неодноразово зверталася до відповідачів з проханням повернути залишок грошового боргу, однак відповідачі своїх зобов'язань не виконали. Вважає, що крім основного боргу 15 000 грн. відповідачі повинні їй сплатити відсотки за користування грошима, що становить 7 374 грн.

Крім того, діями відповідачів їй завдано моральної шкоди, на відшкодування якою просила стягнути 1700 грн.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 23 квітня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики 15000 грн., 14640 відсотків за договором позики та понесені позивачкою витрати 356, 74 грн.

В задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду змінити в частині стягнення не отриманих відсотків за вказаним договором, виходячи з 4% річних, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що суд невірно витлумачив зміст розписки, яку він давав позивачці при укладенні договору позики.

В решті рішення суду не оскаржується.

В судове засідання відповідачі не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до ст. 77 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового в частині задоволення позовних вимог про стягнення процентів від суми позики з наступних підстав.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 28 березня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_4 був укладений договір позики на суму 30 000 грн. з терміном повернення позики 28 березня 2007 року з щомісячною сплатою відсотків 4% від вказаної суми, що складає 1200 грн. Відповідно до умов договору позивач свої зобов'язання виконала, передала відповідачам 30 000 грн., відповідачами повернуто борг 15000 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості вимоги позивача про стягнення з відповідачів процентів від суми позики, а саме, що щомісячний розмір процентів - 4% складає 1200 грн., оскільки сплата таких відповідачами передбачена укладеним сторонами договором позики, а добровільно взятих на себе зобов'язань за договором відповідачі не виконали.

Однак погодитися з такими висновками не можна.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 5 розділу 8 прикінцевих положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг (далі -Закон) передбачено, що до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно - правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до положень зазначеного Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою (п.6 ст.4 Закону); фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п.5ч.1 ст.1 Закону). Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Отже в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускаються.

З обставин справи вбачається , що 28 березня 2006 року між ОСОБА_1 та відповідачами був укладений договір позики, відповідно до якого  вона  передала  відповідачам  30  000  грн.  У  власноручній  розписці

відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язалися повернути їй борг через рік, 28 березня 2007 року, з щомічною виплатою процентів, які складають 4% від зазначеної суми, що складає 1200 грн. Виплата відсотків провадиться щомісячно, починаючи з 28 квітня 2006 року (а.с.6). 22 серпня 2007 року позивачці повернуто борг частково в сумі 15000 грн. (а.с.5)

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З позовної заяви вбачається, що позивачкою ОСОБА_5 заявлені вимоги про стягнення грошового боргу за договором позики від 28 березня 2006 року в розмірі 30000 грн. і процентів за користування грошима (а.с.3-4). Позовні вимоги протягом судового розгляду справи позивачем не змінювалися.

Встановивши зазначені обставини, судом ухвалено рішення про стягнення з відповідача на користь позивача процентів від суми позики через незастосування зазначених вище положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, вірно встановивши фактичні обставини справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права при вирішенні позовної вимоги про стягнення процентів від суми позики, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 квітня 2009 року скасувати в частині стягнення процентів від суми позики і ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення процентів від суми позики відмовити.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення  набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.