Справа № 22-7069
Головуючий 1 інстанції Шипович В.В.
Категорія 38 Доповідач Постолова В.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2008 року
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого : Ювченко Л.П.
суддів Азевича В.Б. , Постолової В.Г.
при секретарі Карпушовій К.Г.
за участю позивача ОСОБА_1 та представника
відповідача Губарєвої О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівка Донецької області звернулось до Апеляційного суду Донецької області із апеляційною скаргою на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 вересня 2008 p., яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 і стягнуто на його користь з відповідача 10000 грн.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань просить скасувати рішення суду посилаючись на те, що висновок МСЕК про встановлення стійкої втрати працездатності не є підставою для стягнення моральної шкоди, а позивачем не було підтверджено спричинення йому моральної шкоди, її наслідків , крім того на даний час відповідальність на підставі Закону України від 23.02.2007 року № 717-У фонду в частині відшкодування моральної шкоди взагалі відсутня, а тому відповідач просив постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , посилався на те, що позивач працюючи на підприємствах вугільної промисловості, при виконанні трудових обов'язків отримав професійне захворювання вібраційну хворобу, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання. Висновком МСЕК від 27 травня 2002 року йому було вперше встановлено 20% втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. Вказаний ступінь втрати працездатності був підтверджений подальшими висновками МСЕК від 03.07.2003 року, 13.09.2004 року, 11.09.2006 року, 8.09.2008 року.
Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважав за можливе стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 10 000 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін , дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні за таких підстав:
Встановлено, що позивач працюючи на підприємствах вугільної промисловості, при виконанні трудових обов'язків отримав професійне захворювання захворювання вібраційну хворобу, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання. Висновком МСЕК від 27 травня 2002 року йому було вперше встановлено 20% втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. Вказаний ступінь втрати працездатності був підтверджений подальшими висновками МСЕК від 03.07.2003 року, 13.09.2004року, 11.09.2006 року, 8.09.2008 року.
В зв"язку з отриманим професійним захворюванням позивач зазнає моральні страждання, з приводу пошкодження здоров'я, погіршення життєвих умов , що вимагає додаткових зусиль по організації життя.
Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника і належить відшкодуванню незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 p., моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Встановлення Законом обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
При таких обставинах суд прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню, оскільки він отримав професійне захворювання на виробництві, при виконані своїх трудових обов'язків.
Відповідно до вимог п.3 ст.34 Закону України "Про загальнообов"язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві" моральна /немайнова/ шкода, заподіяна умовами виробництва , відшкодовується Фондом соціального страхування. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається у судовому порядку.
Згідно з вимогами ст.6 міжнародної Конвенцій про захист прав людини та основних свобод, кожен при вирішені спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому слід застосовувати практику Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструмент функціювання Конвенції, що є частиною національного законодавства.
Відповідно до матеріалів справи "Буров проти Росії"" /Розгляд по суті і справедлива сатисфакція/ Страсбург , 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленними лише завдяки визнанню судом наявності порушення, заявник зазнав певної моральної шкоді. Однак зазначена у вимозі конкретна сума є надмірною. Керуючись при визначені суми компенсації принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції, суд зменшив суму моральної шкоди.
Суд встановив наявність спричинення позивачу моральної шкоди та визначив її суму відшкодування 10000 грн. Проте визначена судом сума є надмірною, оскільки вказана моральна шкода компенсована чітким виконанням держави, щодо сплати тих виплат, які передбачені ст.34 Закону України "Про загальнообов"язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві", і при визначені суми компенсації відшкодування моральної шкоди слід керуватися принципом справедливості, у зв"язку з чим апеляційний суд вважає за необхідне зменшити суму, стягнуту на користь позивача до 6000 грн.
Тому оскільки судом неповно були з"ясовані обставини, що мають значення для справи в частині розміру відшкодування моральної шкоди , рішення суду в цій частині на підставі ст. 309 ч.1 п.1 ЦПК України підлягає зміні.
Доводи відповідача про те, що для встановлення факту спричинення моральної шкоди необхідно проведення МСЕК, не може служити підставою для скасування рішення суду , оскільки висновок МСЕК необхідний для стягнення моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва , яка не спричинила втрату потерпілому професійної працездатності. В даному випадку позивачу встановлена стійка втрата працездатності в зв"язку з отриманим професійним захворюванням в період дії Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і на підставі ст.ст. 21, 28 вказаного Закону позивач має право на відшкодування моральної шкоди в зв"язку з ушкодженням здоров"я.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про порушення судом вимог ст..233 КЗпП України , то ці доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду , як вбачається з обставин справи правовідносини виникли між позивачем та відповідачем відділенням виконавчої дирекції Фонду регулюються законодавством про страхові та соціальні виплати.
Норми трудового законодавства, в тому числі ст.233 КЗпП України, не поширюються на вказані правовідносини .
Щодо порушення судом норм матеріального права, то зміни в ст. 34 вказаного вище Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які потягли втрату працездатності", відносно відшкодування моральної шкоди на момент виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди не вносилися.
Керуючись ст.ст.307, 309 ч.1 п.1, 316 ЦПК України, апеляційний суд -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 10 вересня 2008 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 6000 грн.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили.