Справа № 7394                                

Головуючий у 1 інстанції Жамбровський C.I.

Категорія 26

Доповідач Лук'янова С.В.

РІШЕННЯ

іменем України

14 вересня  2009 року       Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лоленко А.В. суддів Лук'янової С.В., Солодовник О.Ф.

при секретарі  Косюга Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Вугледар на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 17 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Вугледар про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

У травні 2009 року позивач звернувся до відповідача з позовом про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування якого вказав, що з 1978 року по 23 листопада 2003 року працював на підприємствах вугільної промисловості у підземних умовах, де придбав професійне захворювання хронічний обструктивний бронхіт. 16 березня 2004 року МСЕК вперше встановила йому втрату професійної працездатності через професійне захворювання у розмірі 30% і третю групу інвалідності. 6 вересня 2005 року МСЕК повторно встановила йому втрату 40% професійної працездатності, а 25 вересня 2007 року - 60% і третю групу інвалідності безстроково через вказане професійне захворювання. Професійне захворювання спричинило йому моральну шкоду, оскільки він зазнає фізичні і моральні страждання; він ще не зовсім літня людина має серйозні порушення здоров'я, змінився звичний спосіб його життя. Тому з урахуванням глибини, тяжкості і характеру моральної шкоди, просив стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 60 тисяч гривень (а.с.2-4).

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 17 липня 2009 року з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 18 тисяч гривень.

Цим рішенням встановлено, що з 1978 року позивач працював на підприємствах вугільної промисловості. 16 березня 2004 року МСЕК вперше встановила позивачу стійку втрату професійної працездатності через професійне захворювання у розмірі 30% і третю групу інвалідності. 6 вересня 2005 року МСЕК повторно встановила йому втрату 40%

професійної працездатності, а 25 вересня 2007 року - 60% і третю групу інвалідності безстроково.

Суд прийшов до висновку, що професійним захворюванням позивачу спричинена моральна шкоди. Враховуючи вимоги розумності, справедливості та домірності завданої моральної шкоди; важкі безстрокові наслідки професійного захворювання, постійний характер негативних наслідків, обмеження життєдіяльності; порушення та зміну звичайного укладу життя і особистих зв'язків, суд прийшов до висновку про стягнення у відшкодування моральної шкоди на користь позивача 18 тисяч гривень, оскільки ця сума є еквівалентною моральній шкоді (а.с.39—40).

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 17 липня 2009 року і ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволення позову через порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Позивач не звертався до відділення Фонду із заявою про відшкодування моральної шкоди, висновку про наявність моральної шкоди не надав ні відділенню, ні суду. МСЕК не встановила наявності спричинення позивачу моральної шкоди.

Позивач перебував у трудових відносинах з підприємством, яке і відповідальне у виникнення страхового випадку.

Відповідач у повному обсязі відшкодував позивачу страхові виплати. Судом дана невірна оцінка доказам. Судом дана невірна оцінка глибині фізичних і моральних страждань позивачу у зв'язку із трудовим каліцтвом; не врахована залишкова працездатність позивача; суд не врахував вимоги справедливості і достатності (а.с.77-78).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги; представник позивача не визнав апеляційну скаргу.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні в частині розміру суми, стягнутої у відшкодування моральної шкоди, через наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін в частині права позивача на відшкодування відповідачем моральної шкоди, спричиненої позивачу професійним захворюванням; встановленим фактам і доказам в цій частині дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду у зв'язку із професійним захворюванням (а.с.7-9, 10, 12, 13). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу у зв'язку з вказаним професійним захворюванням випливає із ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон), який діяв на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди (тобто станом на 16 березня 2004 року), і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності у зв'язку з професійним захворюванням хронічний обструктивний бронхіт,

наявність якого МСЕК вперше встановлена 16 березня 2004 року у розмірі 30% (а.с.13). Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, у зв'язку з яким 16 березня 2004 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 30% професійної працездатності.

Факти виплати відповідачем позивачу страхових виплат не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата одноразової допомоги, призначення і виплата щомісячних страхових виплат, а також суми у відшкодування моральної шкоди передбачена Законом у якості самостійних виплат.

Факт перебування позивача у трудових відносинах з підприємством, працюючи на якому позивач придбав професійне захворювання, не є підставою для відмови у задоволення позову, оскільки на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, тобто станом на 16 березня 2004 року, порядок відшкодування позивачу моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, був передбачений саме Законом і обов'язок відшкодувати зазначену шкоду був покладений саме на відповідача.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував вимоги розумності, справедливості та домірності завданої моральної шкоди; важкі безстрокові наслідки професійного захворювання, постійний характер негативних наслідків, обмеження життєдіяльності; порушення та зміну звичайного укладу життя і особистих зв'язків і прийшов до висновку про стягнення у відшкодування моральної шкоди на користь позивача 18 тисяч гривень.

Але суд першої інстанції при визначенні розміру суми у відшкодування моральної шкоди не врахував, що вперше позивачу була встановлена стійка втрата професійної працездатності 16 березня 2004 року у розмірі 30%; це порушення прав позивача не є продовжуваним. Остання обставина вимагає змінити рішення суду першої інстанції від 17 липня 2009 року в частині суми, стягнутої з відповідача на користь позивача у відшкодування позивачу моральної шкоди. Згідно п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для зміни рішення суду першої інстанції. Виходячи із викладеного, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням: хронічний обструктивний бронхіт, належить стягнути дев'ять тисяч гривень, оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи, а також принципам розумності, виваженості і справедливості.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.3, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Вугледар частково задовольнити.

Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 17 липня 2009 року змінити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Вугледар на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди дев'ять тисяч гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.