Справа № 6411

Категорія 26

Головуючий у 1 інстанції Прокопчук Г.М.

Доповідач Лук'янова С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2008 року       Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді  Лук'янової С.В

суддів Солодовник О.Ф., Рецебуринського Ю.Й.

при секретарі Голубцові А.В.

розгаянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку - цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі міста Горлівки на рішення Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 11 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі міста Горлівки про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 11 серпня 2008 року і ухвалення у справі нового рішення про задоволення його позову через порушення судом норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення (а.с.34-35).

Суд не врахував, що на час розгляду справи були відсутні норми Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон), які передбачали можливість відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки були виключені із Закону 20 березня 2007 року.

Винним у професійних захворюваннях позивача є підприємство, яке не забезпечило безпечних умов праці. Тому належить застосовувати вимоги ст.1167 ЦК України, ст.237-1 КЗпП України.

Відділення Фонду виплатило позивачу одноразові допомоги і відшкодовує витрати на лікування і щомісячні платежі.

Відсутній висновок МСЕК у підтвердження спричинення позивачу моральної шкоди.

Позивач не надав доказів, на підставі яких можна зробити висновок про спричинення йому моральної шкоди.

Позивач був повідомлений про шкідливі умови праці і наслідки їх дії на його організм. Ст.237-1 КЗпП України покладає на власника підприємства відшкодувати моральну шкоду. У порушення вимог ст.233 КЗпП України суд не застосував тримісячний строк для звернення до суду. Суд невірно оцінив глибину фізичних та душевних страждань позивача (а.с.34-35).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав апеляційну скаргу; позивач просив розглянути справу у його відсутність і залишити без змін рішення суду першої інстанції, надавши про це заяву.

Рішенням Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 11 серпня 2008 року позивачу частково задоволений позов і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 15 тисяч гривень (а.с.31-32).

Цим рішенням встановлено, що позивач працював на підприємстві вугільної промисловості з 1982 року по 1998 рік. Під час роботи позивач придбав професійне захворювання хронічний бронхіт. 22 вересня 2003 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату професійної працездатності через професійне захворювання хронічний бронхіт у розмірі 40% безстроково.

29 вересня 2004 року МСЕК встановила позивану втрату професійної працездатності у розмірі 65 % за сукупністю: первинно 15% через плечовий періартроз і повторно 50% хронічний бронхіт.

Суд прийшов до висновку, що право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло у 2003 року і тому подальші зміни у законодавстві про відшкодування шкоди не впливають на зазначене право позивача.

Визначаючи розмір суми у відшкодування моральної шкоди, суд врахував обставини справи, вимушені зміни в житті позивача, спричинені професійними захворюваннями (а.с.31-32).

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.

Відповідно вимогам ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду, наявність якої у зв'язку із професійними захворюваннями: хронічний бронхіт і плечовий періартроз позивачу вперше МСЕК була встановлена відповідно 22 вересня 2003 року у розмірі 40%, 29 вересня 2004 року (а.с.28, 28а). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який діяв і 22 вересня 2003 року і 29 вересня 2004 року на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди, і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про

наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності у розмірі 40% через професійне захворювання хронічний бронхіт і 15% через професійне захворювання плечовий періартроз.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, 'та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с.10-10а), акт розслідування професійного захворювання від 18 липня 2003 року (а.с.3), довідки МСЕК від 22 вересня 2003 року та від 29 вересня 2004 року (а.с.28, 28а), виписки із історії хвороби (а.с.4-8), пояснення представника відповідача, який не оспорював ні один із указаних письмових доказів, пояснення позивача, підтверджують факт спричинення позивачу моральної шкоди професійними захворюваннями, у зв'язку з яким 22 вересня 2003 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 40% професійної працездатності через хронічний бронхіт, а 29 вересня 2004 року - 15% через плечовий періартроз. Вказані обставини спростовують довід апеляційної скарги-про відсутність належних доказів в обґрунтування позову.

Довід апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 233, 237-1 КЗпП України не заслуговує на увагу, оскільки Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, а позивач не перебував і не перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Відносини між позивачем і відповідачем в частині відшкодування моральної шкоди, спричиненою ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, з 1 квітня 2001 року і на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди регулюються спеціальним Законом, тому саме відповідач у справі є належним відповідачем при відшкодуванні моральної шкоди, спричиненої позивачу ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.

Факт виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги, щомісячних платежів не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки вказані види виплат і відшкодування моральної шкоди є самостійними видами виплат у відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, які відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував обставини справи, вимушені зміни в житті позивача, спричинені професійними захворюваннями. Сукупність цих обставин, а також характер порушення дозволили суду визначити у відшкодування позивачу моральної шкоди суму 15 тисяч гривень. Саме ця сума відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та принципам розумності, виваженості і справедливості. Апеляційний суд не знаходить підстав для зміни суми, стягнутої рішенням суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду першої інстанції, є законним і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі міста Горлівки відхилити.

Рішення Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 11 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.