Справа № 22-8597/2008р.
Головуючий у 1 інстанції Ткачова С.М.
Категорія 51
Доповідач Жданова B.C.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2008р. Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого - судді Голубинського A.M.
суддів Жданової B.C., Лук»янової С.В.
при секретарі Володіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду від 27 жовтня 2008 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства « Краматорський завод важкого верстатобудування» про визнання недійсними наказів, зміну формулювання причин звільнення, оплату вимушеного прогулу, виплату вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Краматорського міського суду від 27.10.2008 р. ОСОБА_1 відмовлено в позові до ВАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування» про визнання недійсними наказів, зміну формулювання причин звільнення, оплату вимушеного прогулу, виплату вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди.
Позивач ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та невірне застосування норм матеріального права, просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування доводів скарги позивач зазначає, що відповідач на свій розсуд змінив суттєві умови трудового договору, що призвело до порушення його трудових прав. Оскільки розмір заробітної плати змінився, він надав заяву про звільнення з підстав, передбачених ч.1Зст.38 КЗпП України, яка адміністрацією підприємства не прийнята до уваги. Дії відповідача вважає такими, що порушують норми трудового законодавства та його трудові права, викладає позовні вимоги повторно та просить їх задовольнити.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на ВАТ »Краматорський завод важкого верстатобудування» з 12.12.2006 р. в якості електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання 5-го розрядку. В період до 31.12.2007 р. за збільшений об»єм виконаних робіт / акумуляторника/ отримував доплату в розмірі 2% тарифу. З грудня 2007р. виконання позивачем зазначених робіт було припинено за минуванням необхідності у їх виконанні .
Наказом по підприємству №499 від З1.10.2007р. відповідно до умов Колективного договору за погодженням з профспілковим комітетом у зв»язку з новорічними святами
встановлені вихідні дні 31.12, 2007, 2, 3, 4.01.2008 р. Наказом № 591 від 31.12.2007 р. внесено зміни в попередній наказ, відповідно до якого робочий день з 31.12.2007 р. перенесено на 10.03.2008 р.
Позивач був повідомлений про вихід на роботу 10.03.2008р. замість 31.12.2007 p., але від підпису в повідомленні відмовився про що складено відповідний акт і цей факт не заперечують сторони. 10.03.2008 р. позивач не вийшов на роботу, відмовився давати пояснення з цього приводу, що було підставою для звільнення позивача за прогул без поважних причин - наказ №59-в від 12.03.2008 р. В день звільнення позивачу видана трудова книжка та розрахункові гроші.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії відповідача перебували у відповідності до вимог трудового законодавства, доводи позивача про те, що відповідачем суттєво порушені умови трудового договору не знайшли свого підтвердження, Позивачем не доведено, що 12.03.2008 р. до відділу кадрів ним подавалась заява про звільнення за власним бажанням, тому підстав для зміни формулювання причин звільнення та проведенні виплат, на яких наполягає позивач, не вбачається.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав .
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції повно, всебічно, об»єктивно дослідив надані сторонами докази по справі та прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність вимог позивача.
Відповідно до п.4 ст.40 КзПП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть біти розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу / в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня/ без поважних причин.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач був відсутнім на роботі 10.03.2008 р. без поважних причин. Відповідач не заперечував той факт, що в цей день він до роботи не став, оскільки заперечував проти наказу № 591, яким робочий день з 31.12.2008 р. перенесено на 10.03.2008 р.
З наказам про роботу 10.03.2008 р. позивач був ознайомлений, але від підписку про ознайомлення відмовився, що підтверджено складеним актом / а.с. 17/ та поясненнями свідків.
Накази № 499 від 31.10.2007 р. та №591 від 31.12.2007 р, з якими не погодився позивач, не були ним оскаржені відповідно до ст. ст. 221, 233 КЗоТ України
Позивач не надав суду доказів про те, що 12.03.08р. подав до відділу кадрів заяву про звільнення за власним бажанням з 1.04.2008 р. Заява, на яку він посилається, не зареєстрована, відсутні будь-які відмітки представників адміністрації про її надходження.
Посилання позивача про те, що відповідач змінив умови праці, що призвело до порушення його прав та давало підстави не виходити на роботу, є безпідставними.
Порушеннями умов трудового договору позивач вважав те, що відповідач на свій розсуд встановив святкові дні, позбавив його можливості виконувати роботу за суміщенням, відсторонив від роботи у зв»язку з не проходженням іспитів по перевірці знань правил безпечної експлуатації електроустановок не відповідають фактичним обставинам справи.
Накази по підприємству про встановлення святкових днів 2, 3, 4.01.2008 p., перенесення робочого часу з 31.12.2008 р. на 10.03.2008 р. не суперечать Колективному договору та погоджені з профспілковою організацією. Відповідно до наказу №865-к від 11.12.2006 р. позивач був прийнятий на роботу в якості електромонтера по ремонту та обслуговуванню електрообладнання 5-го розряду. Відповідно до розпорядження №435 отримував доплату за збільшений об»єм виконаних робіт /обслуговування акумуляторів/. З грудня 2007 р. позивач виконував роботу тільки за основним місцем роботи без збільшення її об»ємів і заробітна плата йому нараховувалась тільки за основним місцем роботи, що в судовому засіданні визнали сторони. За таких підстав посилання позивача на те, що умови праці були змінені за ініціативою адміністрації не заслуговують на увагу.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що після проведення іспитів по перевірці знань правил безпечної експлуатації електроустановок 8.02.2008 р. та 22.02.2008 р. позивач продовжував виконувати свою роботу на своєму робочому місці відповідно до інструкції, але без доступу до відкритих електричних мереж, оплату отримував у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що привезло або могло призвести до неправильного вирішення спору.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що дії відповідача перебували у відповідності до вимог КЗоТ України та трудових прав позивача не порушували.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, підстав для зміни або скасування рішення за доводами скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Краматорського міського суду від 27 жовтня 2008 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.