Справа № 33-311 2009 р.

Головуючий у 1 інстанції Савков С.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

2 квітня 2009 року м.Донецьк

Суддя судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області Самойленко А.І. розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Торезського міського суду Донецької області від 4 березня 2009 року, якою ОСОБА_2,    ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Тореза Донецької області, який проживає в АДРЕСА_1, працюючого слюсарем на шахті «Прогрес» притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1  Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП)   і накладено стягнення у виді штрафу в сумі 3000 гривень.

Згідно зазначеної постанови судді, 15 січня 2009 року о 18-й годині ОСОБА_2 рухався по провулку Рилєєва в місті Торезі, керуючи автомобілем ІЖ-412 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння, що виявлялося у наявності запаху алкоголю з ротової порожнини. На вимогу працівників ДАІ пройти відповідно із встановленим порядком огляд на стан сп'яніння, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, відмовився, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить витребувати із Торезської центральної міської лікарні результати його огляду на стан алкогольного сп'яніння від 15 січня 2009 року і скасувати постанову судді про притягнення його до адміністративної відповідальності. В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що він дійсно відмовився від проходження огляду, оскільки не перебував у стані алкогольного сп'яніння, поняті не були присутні на місці при складанні протоколу, а після цього, у цей же день він особисто звернувся в лікарню для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Однак, суд першої інстанції відмовився витребувати з лікарні результати його огляду, не взяв до уваги його доводи і безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності.

Про час та місце судового засідання по розгляду його апеляційної скарги ОСОБА_2 був своєчасно повідомлений і подав заяву про перенесення судового засідання, посилаючись на його зайнятість на роботі і необхідність звернутися за юридичною допомогою до адвоката. Ці причини неявки ОСОБА_2 в апеляційний суд не можуть бути визнані поважними, оскільки зайнятість на роботі сама по собі не є перешкодою для явки в суд, вказана заява складена ОСОБА_2 за декілька днів до часу розгляду справи апеляційним судом, що свідчить про наявність у нього реальної можливості завчасно звернутися по юридичну допомогу до адвоката. Однак, будь-які дані про таке його звернення до адвоката відсутні. Тому неявка

ОСОБА_2 в судове засідання відповідно до ст.294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння при керуванні ним транспортним засобом, за наявності ознак такого сп'яніння.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 15 січня 2009 року о 18-й годині 10 хвилин керував автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, оскільки відчувався запах алкоголю з його ротової порожнини, однак відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на пропозицію працівників ДАІ. ОСОБА_3 щодо обставин правопорушення пояснив, що він о «12-й 30 ночі», тобто за 17 годин до складання протоколу, вживав алкогольне пиво і що їхати в лікарню він відмовляється.

Таким чином, ОСОБА_3 на місці події не спростовував наявність у нього ознак сп'яніння у виді запаху алкоголю з рота і свою відмову пройти медичний огляд на стан сп'яніння. Ці обставини він не заперечував і в судовому засіданні. Крім цього, в судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що працівник ДАІ при складанні протоколу запросив двох понятих, які підписали протокол. Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснили, що вони дійсно в якості понятих були присутніми при складанні протоколу працівником ДАІ щодо ОСОБА_3 і підписали цей протокол. При цьому, від ОСОБА_3 відчувався запах алкоголю, однак на пропозицію працівника ДАІ ОСОБА_3 відмовився їхати в лікарню для проходження огляду.

В своїй скарзі ОСОБА_3 також не заперечує той факт, що він відмовився від проходження медичного огляду на пропозицію працівників ДАІ. Доводи його скарги про відсутність понятих під час складання протоколу суперечать як його поясненням, так і поясненням свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в суді. Тому ці доводи скарги не можуть бути визнані обгрунтованими.

Як вбачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_3 в суді не пояснював про проходження ним самим медичного огляду на стан сп'яніння в лікарні після складання протоколу і не заявляв клопотання про витребувати з лікарні результатів цього огляду. Як стверджує ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, медичний огляд на стан сп'яніння він проходив за своєю ініціативою і вже після складання протоколу, тобто, не у встановленому порядку. Тому з урахуванням наведеного, а також того, що ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності не за керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, а за відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, підстави для витребування апеляційним судом вказаних ним результатів медичного огляду відсутні.

Таким чином, матеріалами справи встановлено і доведено, що у вказаний в постанові судді час ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом, за наявності у нього ознак алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння. Тому його обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і підстави для скасування постанови судді відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

Постанову судді Торезського міського суду Донецької області від 4 березня 2009 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

Ця постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.