Справа № 22ц-7834

Категорія 26

Головуючий 1 інстанції - Жамбровський С.І.

Доповідач -Бабенко П.М.

РІШЕННЯ

іменем       України

24 вересня 2009 року  Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Зінов'євої А.Г.,

суддів: Бабенка П.М., Олєйникової Л.С,

при секретарі-  Голубцові А.В.,

представника відповідача -Царегородцева С.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Вугледарі Донецької області на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 27 липня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледарі Донецької області ( далі- відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відділення Фонду про відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому трудовим каліцтвом та професійним захворюванням утриманими під час виконання трудових обов'язків. Просив стягнути з відповідача на його користь 60 тисяч гривень.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 27 липня 2009 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 23 000 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в сумі 1, 50 грн. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач- відділення Фонду просить скасувати вказане рішення суду , ухвалити нове рішення, яким відмовити у відшкодуванні моральної шкоди, посилаючись на те , що при ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Зазначив, що рішення суду першої інстанції суперечить чинному законодавству, не відповідає фактичним обставинам справи.

Суд не врахував, що позивач не звертався до Фонду з вимогами про відшкодування моральної шкоди , що моральна шкода позивачеві може бути відшкодована лише на підставі висновку МСЕК, який у справі відсутній , що позивач не надав судові доказів про заподіяння йому моральної шкоди ушкодженням здоров'я.

Також зазначив, що суд при визначенні розміру моральної шкоди надав невірну оцінку глибини фізичних та моральних страждань позивача, не врахував вимог закону ( ст..23 ЦК ) про врахування вимог справедливості та розумності.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, просили розглянути справу за їх відсутності.

Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає , що апеляційну скаргу слід задовольнити частково , рішення суду змінити  з наступних підстав:

За змістом ст.ст.1, 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва.

Відповідно до ст..23 ЦК України, п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди , якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом першої інстанції встановлено , що позивач тривалий час працював на підземних роботах в небезпечних умовах . Перебуваючи у трудових відносинах з ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське» 10 вересня 2001 року отримав каліцтво на виробництві- перелом правої стопи .

Крім того, з вини підприємства, яке не забезпечило безпечних умов праці, він отримав професійне захворювання - сілікатоз.

За висновком МСЕК від 22 червня 2004 року позивачеві встановлено вперше 30% втрати професійної працездатності через вказане профзахворювання.

За висновком МСЕК від 14.06.2005 року позивачеві встановлено 55% втрати професійної працездатності за сукупністю профзахворювання та каліцтва на виробництві, у тому числі 55% у зв'язку з профзахворюванням та 10% за каліцтвом..

19 червня 2007 року висновком МСЕК йому встановлено 60% втрати професійної працездатності за сукупністю профзахворювання та каліцтва, з них 50% у зв'язку з профзахворюванням.

Частково задовольняючи позов суд виходив з встановлених обставин справи та вимог ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яким передбачено відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.

Проте з таким рішенням суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки висновки суду в частині визначення розміру відшкодування не відповідають обставинам справи, суд дійшов таких висновків з порушенням норм процесуального права.

З рішення убачається, що суд , визначаючи розмір відшкодування в сумі 23 000 грн., виходив з того , що на час звернення позивача до суду позивачеві встановлено 60% втрати професій ної працездатності.

При цьому на порушення вимог ч.3 ст.215 ЦПК України суд у мотивувальній частині рішення не зазначив чи були порушені права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у чому саме полягало порушення цих прав, не навів будь яких мотивів на обгрунтування розміру відшкодування моральної шкоди та відповідні докази на обгрунтування своїх висновків.

При цьому суд не врахував, що право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з моменту встановлення йому втрати професійної працездатності в розмірі 30% у зв'язку з профзахворюванням у 2004 році, та з моменту встановлення втрати професійної працездатності 10% через каліцтво у 2005 році.

Крім того, суд на порушення вимог ст..23 ЦК України та вимог зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України при визначенні розміру відшкодування не фактично врахував вимог розумності та справедливості, хоча і зазначив це.

За таких обставин апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду щодо розміру відшкодування змінити.

Оскільки позивач довів доказами факт втрати ним професійної працездатності та спричинення йому моральної шкоди ( витяг з трудової книжки, акти про нещасний випадок на виробництві та розслідування професійного захворювання, виписні епікризи ( а.с. 7-9, 10-

11, 12, 16-26, 37, 38 ) ), враховуючи , що через ушкодження здоров'я позивач зносив та досі зносить фізичні страждання, дискомфорт, вимушений постійно лікуватися та витрачати на це час, що обмежує його спілкування із сім'єю та спричиняє моральні страждання, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та моральних страждань, необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, вимог розумності та справедливості апеляційний суд вважає за необхідне визначити позивачеві відшкодування моральної шкоди в розмірі 12 000 грн.

Тому  апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення  суду слід

змінити, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 12 000 грн., рішення в частині    стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи

залишити без змін.

Доводи відповідача , що при ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального права , не грунтуються на законі.

Керуючись ст.. 23 ЦК України, ст.ст.1, 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ст.ст.303, ст.307 , п.3 ст.309 , 313-316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 27 липня 2009 року змінити.

Зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутого з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Вугледарі Донецької області   на користь ОСОБА_2 з 23 000 грн. до 12 000 (дванадцяти тисяч) грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення , але може бути оскаржене безпосереднього до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.