Справа № 22ц -7519

Головуючий в 1 інстанції Пивоварова Ю.О.

Категорія 46

Доповідач Висоцька B.C.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2009 року м. Донецьк

Апеляційний      суд Донецької       області

в      складі

Головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C. Суддів ОСИПЧУК О.В., БІЛЯЄВОЇ О.М.

При секретарі Хачатрян А.С. За участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

Відповідача ОСОБА_3 Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та за зустрічним позво ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 15 липня 2009 року

ВСТАНОВИВ

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 15 липня 2009 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 Розірваний між ними шлюб, укладений 25 серпня 1965 року. Позов ОСОБА_3 задоволений частково. Розподілено спільне майно між сторонами. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину за кожним домоволодіння за адресою АДРЕСА_2. У розподілі іншої частини майна відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у загальному розмірі 250 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати в частині розподілу спільно нажитого майна, справу повернути на новий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права.

ОСОБА_3 зазначила, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що будинок в АДРЕСА_1 було придбано за час шлюбу у жовтні 2002 року за спільні кошти. За час спільного проживання, знаходячись у неї на утриманні, ОСОБА_1 зберіг, приховав від неї 1000 доларів США, взяв позику та одержав на підприємстві заборгованість по заробітній платі, і на зазначені кошти придбав будинок. Розподіляючи будинок 14 по вул.  Депутатської в м. Моспіно, суд не врахував, що вона є інвалідом 2 групи, її фізичний стан та скрутне матеріальне становище. Крім того, судом не взято до уваги, що будівництво сараю для вугілля, гаражу та замощення здійснювалося особисто нею.

Крім того, суд не вирішив питання щодо стягнення на її користь судових витрат на проведення судово- будівельної експертизи будинку по вул.  Лермонтова, 61. В судовому засіданні ОСОБА_3    підтримала свої скарги.

ОСОБА_1    та його представник    ОСОБА_2 заперечують      проти задоволення скарги, посилаючись на те, що рішення  відповідає вимогам закону.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню, рішення суду -залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 25 серпня 1965 року перебували в зареєстрованому шлюбі, з жовтня 2002 року шлюбні відносини між сторонами були припинені (а.с.11).

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька 12 грудня 2001 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання останньої, як непрацездатної дружини, стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітної плати, починаючи з 28 листопада 2001 року до зміни матеріального становища сторін (а.с.39).

В травні 1992 року , тобто під час перебування в шлюбі ОСОБА_1 в травні 1992 року було виділено земельну ділянку 1000 кв. м. для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 (а.с.16). Сторони спільно збудували будинок, який згідно висновків судово - будівельної експертизи придатний до експлуатації.

Задовольняючи частково позовні вимоги про визнання права власності по 1/2 частини будинку за кожним, суд входив з того, що цей будинок є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Судом встановлено, що 25 липня 2003 року за договором купівлі -продажу ОСОБА_1 придбав шляхом купівлі - продажу будинок АДРЕСА_1 (а.с.42).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 в розподілі цього будинку, суд першої інстанції виходив з того, що шлюбні відносини сторін були припинені з жовтня 2002 року. З цього часу ОСОБА_1 проживав окремо і 25 липня 2003 року придбав будинок за свої власні кошти.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині розподілу будинку АДРЕСА_1 та меблів, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не надала належних доказів щодо придбання майна за час спільного проживання та за спільні кошти.

Висновок суду ґрунтується на законі та наданих сторонами доказах.

За правилами ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, хто з них не мав з поважних причин самостійного заробітку.

Безспірно встановлено і не оспорено сторонами, що з 25 серпня 1965 року по жовтень 2002 року вони проживали однією сім'єю і мали спільний бюджет. За таких підстав суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що майно у вигляді будинку АДРЕСА_2 який вони побудували під час спільного проживання, належить сторонам на праві спільної сумісної власності та кожен з подружжя має право на 1/2 частину майна.

Рішення суду першої інстанції про поділ будинку АДРЕСА_2 ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону. Суд дав оцінку наданим доказам, в тому числі поясненням свідків, на які ОСОБА_4 посилається а апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги про те, що будинок слід залишити у власності ОСОБА_3 через її фізичних стан та скрутне матеріальну становище не ґрунтується на законі. Доводи ОСОБА_4 про те, що частка допоміжних будівель була добудована нею за власні кошти не може впливати на частку в майні подружжя.

Суд розглянув позов в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів відповідно до ст.11 ЦПК України.

В судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечували проти того, що шлюбні відносини з позивачем припинені в жовтні 2002 року. Доводи ОСОБА_4, що ОСОБА_1 приховав за час спільного проживання від неї кошти, за які придбав будинок

АДРЕСА_1 після припинення шлюбних відносин, є припущенням та доказами не підтверджені.

Доводи ОСОБА_3 про те, що суд незаконно відмовив в стягненні оплати витрат за проведення експертизи будинку АДРЕСА_1 неспроможні.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦУПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд першої інстанції вирішив питання про розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України. Судом відмовлено в частині розподілу будинку АДРЕСА_1, тому понесені витрати судом обґрунтовано не стягнуті.

Колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам справи і грунтується на наявних в справі доказах.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Покладені в основу апеляційної скарги мотиви скасування рішення суду й направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції суперечать вимогам цивільного процесуального законодавства. Стаття 311 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд апеляційної інстанції скасовує рішення на направляє справу на новий розгляд.

Неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права на які посилається апелянт, до цього переліку не відноситься.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 15 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.