Справа №6666

Категорія 9

Головуючий у 1 інстанції Рассуждай Я.М.

Доповідач Лук'янова С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лоленко А.В.

суддів Лук'янової С.В., Солодовник О.Ф.

при секретарі Косюга Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Донецька від 20 лютого 2009 року у справі за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

В апеляційній сказі відповідачка ставить питання про скасування рішення Київського районного суду міста Донецька від 20 лютого 2009 року і направлення справи на новий розгляд через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Суд не встановив вартості спірного автомобіля на час подачі позовної заяви; не з'ясував у неї чи бажає вона залишити автомобіль, сплативши його залишкову вартість.

Суд не з'ясував мотиви, у зв'язку з якими вона була змушена визнати позов. Вона вважає, що позивач завищив залишкову вартість автомобіля; оцінка автомобіля проведена без огляду останнього і не відповідає його реальній вартості. Тому вона вважає, що суд не повинен був приймати рішення про вилучення автомобіля не провівши його експертної оцінки і не з'ясувавши питання про оплату нею залишкової вартості автомобіля за експертною оцінкою (а.с.62-63).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача не визнав апеляційну скаргу; відповідачка не з'явилася в судове зсідання апеляційного суду, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується розпискою; відповідачка вдруге не з'явилася в судове засідання і вдруге надала заяву про відкладення розгляду справи; апеляційний суд не визнав неявку відповідачки в судове засідання (її виїзд у інше місто) з поважної причини і у відповідності до вимог ст.305 ЦПК України розглянув справу у її відсутність.

Рішенням Київського районного суду міста Донецька від 20 лютого 2009 року у відповідачки вилучений автомобіль марки МІ З A3 110380-40 у повному комплекті і переданий позивачу (а.с.43-44).

Цим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 був інвалідом 2 групи і потребував надання йому спеціального транспортного засобу; позивач забезпечив його таким транспортним засобом; 13 серпня 2007 року ОСОБА_2 особисто отримав автомобіль марки МІ З A3 110380-40.

6 березня 2008 року ОСОБА_2 помер.

Немає підстав для залишення автомобіля сім'ї ОСОБА_2 Відповідачка добровільно не повертає автомобіль Фонду і не сплачує його вартість.

Суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки вони грунтуються на вимогах чинного законодавства і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні (а.с.43-44).

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.

Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи підтверджують, що 6 березня 2008 року помер чоловік відповідачки - ОСОБА_2 (а.с.7, 6), якому 13 серпня 2007 року як інваліду внаслідок трудового каліцтва був виданий автомобіль марки МІ ЗАЗ 110380-40 (а.с.9), який до теперішнього часу зберігається у відповідачки (а.с.5).

Згідно абз.8 п.16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999 (в редакції від 26 квітня 2007 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок), члену сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва, який проживає та зареєстрований за місцем проживання та реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості одержаного автомобіля з урахуванням ступеня його зношення та суми, сплаченої за нього інвалідом.

Вддповідачка не надала будь-яких доказів про безпідставність позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не встановив вартості спірного автомобіля на час подачі позовної заяви; позивач завищив залишкову вартість автомобіля; оцінка автомобіля проведена без огляду останнього і не відповідає його реальній вартості, не заслуговують на увагу через наступне.

Ступінь зношення визначена абз.9 п.16 Порядку, згідно з яким вона визначається управлінням виконавчої дирекції і становить 0, 84 відсотка на місяць і 10 відсотків на рік; під час розрахунку ступеня зношення автомобіля неповний місяць користування (незалежно від кількості днів) зараховується як повний місяць; за результатами розрахунку складається довідка-розрахунок за формою, що затверджується Мінпраці. У іншому разі автомобіль повертається (вилучається) управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті (абз.10 п.16 Порядку).

Таким чином, у суду не було підстав для з'ясування реальної вартості спірного автомобіля за експертною оцінкою, оскільки визначення залишкової вартості автомобіля встановлено Порядком.

Наявні в матеріалах справи заяви відповідачки про її зобов'язання оплатити вартість спірного автомобіля (а.с.7, 8) не є підставою для відмови у задоволення позову,

оскільки залишкову вартість спірного автомобіля вона не відшкодувала позивачу ні на час пред'явлення позову, ні на час ухвалення рішення судом першої інстанції.

Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду міста Донецька від 20 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.