Справа № 22ц- 7833

Головуючий 1 інстанції - Жамбровський C.I.

Категорія 26

Доповідач - Бабенко П.М.

УХВАЛА

 іменем       України

24 вересня 2009 року  Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Зінов'євої А.Г.,

суддів: Бабенка П.М., Олєйникової Л.С.,

при секретарі - Голубцові А.В.,

представника відповідача - Царегородцева С.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Вугледарі Донецької області на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 27 липня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледарі Донецької області ( далі- відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відділення Фонду про відшкодування моральної шкоди

На обґрунтування позову послався на те, що він при виконанні трудових обов'язків у Державному підприємстві «Шахтоуправління «Південнодонбаське» 29.09.1988 року отримав каліцтво на виробництві- травму середнього пальця лівої руки Крім того, 15.08.1990 року він отримав каліцтво у вигляді травми правої ноги.

Також у зв'язку з шкідливими умовами праці він отримав профзахворювання-хронічний обструктивний бронхіт та легеневу недостатність 1-11 ступеня.

За висновком МСЕК від   22 червня 2004 року йому   встановлено   60% втрати

професійної працездатності та третя група інвалідності.

У зв'язку з отриманням каліцтва та профзахворювання йому спричинено моральну шкоду, просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 27 липня 2009 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 12 000 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в сумі 1, 50 грн. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач- відділення Фонду просить скасувати вказане рішення суду , ухвалити нове рішення, яким відмовити у відшкодуванні моральної шкоди, посилаючись на те , що при ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Зазначив, що рішення суду першої інстанції суперечить чинному законодавству, не відповідає фактичним обставинам справи.

Суд не врахував, що позивач не звертався до Фонду з вимогами про відшкодування моральної шкоди , що моральна шкода позивачеві може бути відшкодована лише на підставі висновку МСЕК, який у справі відсутній , що позивач не надав судові доказів про заподіяння йому моральної шкоди ушкодженням здоров'я, а відділення Фонду відшкодувало йому страхові виплати і відшкодовує їх у відповідності до закону.

Також зазначив, що суд при визначенні розміру моральної шкоди надав невірну оцінку глибини фізичних та моральних страждань позивача, не врахував вимог закону ( ст..23 ЦК ) про врахування вимог справедливості та розумності.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, просили розглянути справу за їх відсутності..

Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін  з наступних підстав:

Згідно із ч.1 ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено , що позивач тривалий час працював на підземних роботах в умовах підвищено ризику для здоров'я, де отримав професійне захворювання- хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології, легеневу недостатність 1 -2 ступеня , після чого його було звільнено з підприємства за чп.2 ст.40 КЗпП за станом здоров'я.

За висновком МСЕК від 12 червня 2004 року позивачеві було встановлено 60% втрати професійної працездатності, з них 35% первинно у зв'язку з профзахворюванням, та 25% повторно за трудовими каліцтвами, а також встановлена третя група інвалідності.

У зв'язку з вказаним позивачеві спричинена моральна шкода, оскільки з вини працедавця, який не забезпечив безпечні умови праці, позивач втратив професійну працездатність, зносить фізичний біль та моральні страждання .

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст.1, 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва..

Відповідно до ст..23 ЦК України, п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди , якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Встановлені судом обставини про втрату професійної працездатності позивача та спричинення йому моральної шкоди підтверджені як письмовими доказами (даними трудової книжки, актом розслідування нещасного випадку на виробництві , висновками МСЕК, виписками з лікарняних карток).

За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, ступеню втрати працездатності й з дотриманням вимог ч.3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначив таке відшкодування в сумі 12 000 грн.

При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Суд всебічно , повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та правильно дійшов до висновку про підставність вимог позивача про відшкодування моральної шкоди та щодо розміру відшкодування.

Таким чином доводи відповідача , що при ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права , а рішення суду першої інстанції суперечить чинному законодавству, не відповідають фактичним обставинам справи.

За таких підстав апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін .

Керуючись ст.ст.303, ст.307, 308 , 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Вугледарі Донецької області   відхилити.

Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 27 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення , але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.