Справа № 22ц-2745/2009
Головуючий у 1 інстанції Шеїна Л.Д.
Категорія 27
Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С.
суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І.
при секретарі Баранові В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жданівського міського суду Донецької області від 16 січня 2009 року і
встановив:
в апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, і ставить питання про його скасування з направленням справи на новий розгляд за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Посилається на те, що між нею та позивачкою договору позики укладено не було, грошей вона не отримувала, тому не повинна повертати їх.
Фактично гроші в сумі 5000 доларів США у позивачки позичила її родичка ОСОБА_3; а її позивачка змусила написати боргову розписку на суму позики 6000 доларів США, за якою вона грошей не отримала.
1000 доларів США позивачка бажала отримати як відсотки за користування її грошима.
Вважає, що відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України ОСОБА_3 слід було залучити до участі у справі у якості співвідповідача.
Крім того, ОСОБА_3 влітку 2008р. передала позивачці в рахунок погашення боргу 10000 грн. і повинна мати відповідні речові докази про це, але судом ці обставини перевірені не були.
В засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 заперечувала проти доводів скарги, просила про її відхилення та залишення без зміни судового рішення.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
14.10.2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідачки, який уточнила в своїй письмовій заяві від 22.12.2008р. (а. с. 34), і зазначала, що у січні 2008 року ОСОБА_2 позичила у неї за борговою розпискою 6000 доларів США, що за курсом Нацбанку України за станом на 1.02.2008р. складало 30000 грн.
За умовами договору позики відповідачка зобов'язалась повернути їй гроші до 21.02.2008р., однак не повернула їх в цей строк і до цього часу.
На теперішній час курс 100 доларів США за даними Нацбанку України складає 787, 88 грн., що значно впливає на суму боргу.
Просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки на її користь борг за договором позики в сумі 6000 доларів США, що підлягає сплаті у гривнях за офіційним курсом Нацбанку України на момент ухвалення судового рішення, а також понесені нею судові витрати.
Рішенням Жданівського міського суду Донецької області від 16 січня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 46200 грн. в рахунок суми боргу за договором позики, 462, грн. - судового збору та 30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов - та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Відповідно до вимог ч.3 ч.1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до вимог ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційний суд вважає, що позивачкою надано достатньо переконливих доказів на підтвердження її вимог, а відповідачкою не доведено обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності, обґрунтованості і дійшов правильного висновку про те, що між сторонами складись правовідносини з приводу виконання договору позики..
Встановлено, що у січні 2008 року ОСОБА_2 позичила у позивачки 6000 доларів США строком на 3 тижні - до 21.02.2008р. і на підтвердження укладення договору позики склала боргову розписку (а.с. 6), тобто сторонами дотримано письмової форми вказаного договору.
З цієї розписки видно, що фактично мала місце передача позивачкою у власність відповідачки грошових коштів на умовах позики.
Склавши власноруч вказаний борговий документ, позичальник ОСОБА_2 визнала наявність суми боргу.
Всупереч доводам скарги щодо позики грошей для родички відповідачки ці обставини спростовуються змістом боргової розписки, що було складено власноруч ОСОБА_2
Апеляційний суд вважає неспроможними доводи скарги щодо часткового повернення суми боргу позивачці влітку 2008р, оскільки ці обставини не підтверджено в суді будь-якими доказами.
Таким чином, у суду першої інстанції були законні підстави для задоволення позовних вимог, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, або невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 слід стягнути 15 грн. недоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Жданівського міського суду Донецької від 16 січня 2009 року залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_2 15 грн. недоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом апеляційної інстанції за наступними реквізитами: р/рахунок 31219259700001, банк: ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО банку 834016, одержувач: Державний бюджет, призначення платежу: інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільних справ.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.