Справа № 22ц- 7884
Категорія 32
Головуючий у 1 інстанції Пискунов B.I.
Доповідач Висоцька B.C.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
В складі головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.
Суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.
При секретарі Хачатрян А.С. За участю позивача ОСОБА_1
Представника позивача ОСОБА_2 Представника відповідача Михайловської Т.О.
Розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області ( далі Фонд) про визнання неправомірною відмову по виплаті недоотриманої суми відшкодування у зв'язку з професійним захворювання та стягнення суми за апеляційної скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 18 червня 2009 року
ВСТАНОВИВ
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до Фонду, посилаючись на те, що вона знаходилася в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, з 24 грудня 1975 року. Вони спільно проживали за адресою АДРЕСА_1.
16 квітня 2004 року під час проходження медичного обстеження в м. Донецьку ОСОБА_7 вийшов з лікарні і зник. Рішенням Дзержинського міського суду від 8 листопада 2004 року ОСОБА_7 визнаний безвісно відсутнім. Рішенням Дзержинського міського суду від 2 вересня 2008 року ОСОБА_7 оголошено померлим, про що їй видано свідоцтво про смерть.
За життя її чоловік знаходився на обліку у Фонді, отримував страхові виплати. До квітня 2006 року страхові виплати отримувала вона відповідно до довіреності в ощадкасі. 7 жовтня 2008 року вона звернулася з заявою до Фонду про виплату страхових сум, які належали померлому чоловіку та залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю, однак їй було відмовлено.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 18 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенні. Визнано неправомірною відмову Фонду сплатити недоотримані страхові виплати на користь ОСОБА_1 за період з 1 квітня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_2. Стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_6 з урахуванням компенсації втраченої частини відшкодування шкоди у зв'язку з несвоєчасною виплатою 23204, 95 грн. на користь держави стягнуто судовий збір 232, 05 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи 250 грн.
В апеляційній скарзі Фонд просить рішення скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Фонд посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначено, що суд не врахував, що страхові виплати, які одержував потерпілий на виробництві сплачувалися йому особисто для відновлення його здоров'я та працездатності та це право є невід'ємним від фізичної особи. Щомісячні страхові виплати були припинені відділенням Фонду до з'ясування місяця знаходження потерпілого. ОСОБА_1 може вважатися членом сім'ї померлого лише до 8 листопада 2004 року, тобто до визнання його безвісно відсутнім. Позивачкою не надано жодного доказу на підтвердження факту знаходження ОСОБА_7 в живих з 8 листопада 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2. Вина Фонду в несвоєчасній виплаті не встановлена, тому суд не мав підстав для стягнення компенсації за несвоєчасну виплату страхових виплат. Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до закону Фонд звільнений від сплати від державного мита.
В судовому засіданні представник Фонду Михайловська Т.О. підтримала апеляційну скаргу.
Позивач ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2 просять скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, вважають його законним та обгрунтованим.
Алеляційній суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 знаходилася в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 з 24 грудня 1975 року. Висновком МСЕК від 25 лютого 1991 року Товстоп»ятому В.К. встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, у зв'язку з чим він отримував щомісячні страхові виплати в Фонді з 1.04.2001 року. Станом на 1 березня 2006 року щомісячні страхові виплати становили 492, 11 грн. 16 квітня 2004 року під час проходження медичного обстеження в м. Донецьку ОСОБА_7 зник. Рішенням Дзержинського міського суду від 8 листопада 2004 року ОСОБА_7 визнаний безвісно відсутнім. Постановою Фонду від 5 квітня 2006 року припинені страхові виплати на користь ОСОБА_7 згідно зі ст.38 Закону України «Про загальнодержавне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закону) до з'ясування місця знаходження потерпілого ОСОБА_7 Рішенням Дзержинського міського суду від 2 вересня 2008 року ОСОБА_7 оголошено померлим. Відповідно до виданого свідоцтва ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення страхових виплат ОСОБА_1 за період з 1 квітня 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є сім'єю, не проживали в зазначений період однією сім'єю з поважних причин, у зв'язку з розшуком останнього. ОСОБА_7 мав право на отримання щомісячних страхових виплат з 1 квітня 2006 року до ІНФОРМАЦІЯ_2, що складає 16612, 70 грн. і втратив право на отримання страхових виплат згідно до ст. 25 ЦК України лише після визнання його померлим.
Оскільки зазначені сум не сплачувалися своєчасно з вини відповідача, суд нарахував компенсацію у зв'язку з порушенням строків їх виплати, що становить 6 592, 25 грн.
Стягуючи суми на користь позивачки, суд виходив з норми ст.1227 ЦК України та стягнув суми відшкодувань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, які належали спадкодавцеві, але не були одержані ним за життя.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
З обставин справи вбачається, що ОСОБА_7 за життя мав право на отримання страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням, що не оспорюється Фондом (а.с.21, 34 ). ОСОБА_5 Дзержинського міського суду від 8 листопада 2004 року
ОСОБА_7 визнаний безвісно відсутнім (а.с.27). Постановою Фонду від 5 квітня 2006 року припинені виплата страхових виплат (а.с.34).
Рішенням суду від 2 вересня 2008 року ОСОБА_7 оголошено померлим (а.с.28).
Відповідно зі ст. 1, 5 Закону України «Про загальнодержавне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності» завданням страхування від нещасного випадку, серед іншого, є відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань. Одним із основних принципів страхування є цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.
Постановою Фонду (а.с.34) припинена виплата страхових виплат потерпілому. Відповідно до ст.40 Закону страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови Фонду або рішення суду потерпілому, а вразі смерті потерпілого - особам, які мають право на виплату з зв'язку із смертю годувальника.
Таким чином, Законом передбачена виплата страхових виплат лише самому потерпілому. Довіреність, яку надавав за життя потерпілий позивачці припинена у зв'язку з визнання потерпілим безвісно відсутнім відповідно до п.6 ч.1 ст.248 ЦК України.
Право на одержання щомісячної страхової виплати від професійного захворювання за своєю правовою природою є суворо особистим, оскільки виникає у чітко визначеній особи і має на меті відшкодування у зв'язку з отриманим саме нею професійного захворювання.
Після набрання чинності рішення суду про визнання особи безвісно відсутнім (а.с.27) Фонд не мав законних підстав сплачувати страхові виплати потерпілому через його відсутність, тому припинив їх виплати обґрунтовано.
Відповідно до норм ст. ст. 43-45 ЦК України безвісна відсутність фізичної особи спричиняє певні правові наслідки (право на розірвання шлюбу, отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, охорона майна безвісно відсутньої особи тощо).
Відповідно до ст. 45 ЦК України в разі з'явлення фізичної особи, що оголошена безвісно відсутньою особа, суд скасовує раніше прийняте рішення, права потерпілого поновлюються.
Відповідно до ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Судом застосовані норми, передбачені ст. 1227 ЦК України, які не підлягали застосування для виниклих правовідносин.
Відповідно до ст.1227 ЦК суми відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, які належали спадкодавцю, але не були одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Право на одержання страхових виплат має на меті саме матеріальне забезпечення потерпілого. Тому з визнанням одержувача цих коштів безвісно відсутнім правовідносини щодо їх сплати, припиняються.
Не можна вважати, що після визнання потерпілого безвісно відсутнім до оголошення його померлим, вони належали спадкоємцю, але не були ним одержані за життя.
Суд прийшов також до помилкового висновку про те , що страхові виплати не сплачені своєчасно з вини Фонду, оскільки вони суперечать ст. 40 Закону.
Оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 307 - 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійний захворювань України в м. Дзержинську задовольнити.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 18 червня 2009 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області про визнання неправомірною відмову по виплаті недоотриманої суми відшкодування у зв'язку з професійним захворюванням та стягнення суми відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.