Справа №6329
Головуючий у 1 інстанції Карякш О.О.
Категорія 26
Доповідач Лукьянова С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2008 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Лоленко А.В.
суддів Лук'янової О.В., Солодовник О.Ф.
при секретарі Сергієнко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Єнакієве на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 24 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Єнакієве про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 24 липня 2008 року і ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через невідповідність рішення суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Суд не врахував, що на час розгляду справи були відсутні норми Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від негласного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон), які передбачали можливість відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки були виключені із Закону 20 березня 2007 року. Суд не врахував, що право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло у 2002 році, а з позовом про відшкодування моральної шкоди позивач звернувся у 2008 році, коли із Закону була виключена норма права, що передбачала відшкодування зазначеної шкоди.
На 2007 рік Закон України "Про Державний бюджет України" зупинив дію Закону в частині відшкодування моральної шкоди незалежно від часу настання страхового випадку.
Відсутній висновок МСЕК у підтвердження спричинення позивачу моральної шкоди і суд не задовольнив клопотання представника позивача про призначення МСЕК для підтвердження спричинення позивачу моральної шкоди.
Позивач не надав доказів, на підставі яких можна зробити висновок про спричинення йому моральної шкоди.
Відділення Фонду виплатило позивачу одноразову допомогу і виплачує щомісячні платежі. Крім цього, позивач отримує пенсію за віком.
Позивач був повідомлений про шкідливі умови праці і наслідки їх дії на його організм. Ст.237-1 КЗпП України покладає на власника підприємства відшкодувати моральну шкоду. У порушення вимог ст.233 КЗпП України суд не застосував тримісячний строк для звернення до суду. Суд невірно оцінив глибину фізичних та душевних страждань позивача (а.с.53-55).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги; позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність і просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Рішенням Єнакіївського міського суду від 24 липня 2008 року частково задоволений позов і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 24 тисячі гривень (а.с.48-50).
Цим рішенням встановлено, що позивач з вересня 1977 року працював на підприємствах вугільної промисловості; під час роботи у підземних умовах отримав два професійних захворювання: вібраційну хворобу і антракосілікатоз. 27 лютого 2003 року МСЕК вперше за сукупність вказаних професійних захворювань встановила втрату позивачем втрату професійної працездатності у розмірі 80%.
Тому суд прийшов до висновку про спричинення позивачу моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю і стражданнях, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, порушенні його нормальних життєвих зв'язків, що потребує він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Вирішуючи питання про розмір суми у відшкодування моральної шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, принципи розумності, виваженості (а.с.48-50).
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає через наступне.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що внаслідок придбаних позивачем при виконанні трудових обов'язків професійних захворювань здоров'ю позивача завдано шкоду, наявність якої у зв'язку із цими професійними захворюваннями позивачу вперше МСЕК була встановлена 12 вересня 2002 року в розмірі 45% через вібраційну хворобу і 27 лютого 2003 року - 35% через антракосілікатоз (а.с.15, 19). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", редакція якого діяла на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди, і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності за сукупністю двох професійних захворюва у розмірі 80%.
Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів (а.с.6-10, 13-14, 15, 17-18, 19, 20-21, 23-32) підтверджують факт спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок двох професійних захворювань, у зв'язку з якими 12 вересня 2002 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 45% професійної працездатності через вібраційну хворобу, 27 лютого 2003 року у розмірі 35% через антракосілікатоз і за сукупністю цих захворювань - 80 % втрати професійної працездатності безстроково. Представник відповідача не оспорював ці докази. Вказані обставини спростовують довід апеляційної скарги про відсутність належних доказів в обгрунтування позову.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинив на 2007 рік дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон) в частині відшкодування моральної шкоди незалежно від часу настання страхового випадку, оскільки вказаний Закон "Про Державний бюджет" набрав чинності з 1 січня 2007 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло у 12 вересня 2002 році (у зв'язку із вібраційною хворобою) і 27 лютого 2003 року (у зв'язку із антракосілікатозом). З цих же підстав не заслуговує на увагу і довід апеляційної скарги відповідача про те, що на час звернення позивача із зазначеним позовом із Закону виключені статті, які передбачали можливість відшкодування моральної шкоди.
Довід апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 233, 237-1 КЗпП України не заслуговує на увагу, оскільки Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, а позивач не перебував і не перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Відносини між позивачем і відповідачем в частині відшкодування моральної шкоди, спричиненою ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, з 1 квітня 2001 року і на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди регулюються спеціальним Законом, тому саме відповідач у справі є належним відповідачем при відшкодуванні моральної шкоди, спричиненої позивачу ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.
Факт виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги, щомісячних платежів не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки вказані види виплат і відшкодування моральної шкоди є самостійними видами виплат у відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, які відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи, принципи розумності, виваженості. Сукупність цих обставин, а також характер і обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав і продовжує зазнавати позивач; характер додаткових зусиль необхідних позивачу для організації свого життя дозволили суду визначити у відшкодування позивачу моральної шкоди суму 24 тисячі гривень. Саме ця сума відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та принципам розумності, виваженості і справедливості. Апеляційний суд не знаходить підстав для зміни суми, стягнутої рішенням суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що
призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Єнакієве відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 24 липня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сиди з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом, подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.