Справа № 22-1418/2009р.
Головуючий в 1 інстанції Дмитрієв О.Ф.
Категорія 30
Доповідач Стельмах Н.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 лютого 2009 року апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І., при секретарі Кузмінковій Ю.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-я особа - Комсомольська міська рада про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і
встановив:
в апеляційних скаргах ОСОБА_1 і ОСОБА_2 оспорюють обгрунтованість судового рішення, яким їм відмовлено в задоволенні вказаного позову, і ставлять питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову, оскільки вважають, що викладенні в рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи.
В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 підтримали доводи апеляційних скарг і просили про їх задоволення, скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову, а представник 3-ї особи за довіреністю ОСОБА_5 заперечувала проти доводів скарги, просила її відхилити та залишити судове рішення без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
24 січня 2008 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, позовні вимоги уточнили в окремих позовних заявах від 28 лютого 2008 року (а.с.71-76)
В заявах зазначалося, що 27 листопада 2006 року відповідач бульдозером зніс належний їм на праві власності гараж, що знаходився у дворі будинку АДРЕСА_1.
В приміщенні гаражу вони зберігали особисте майно, оскільки в квартирі робили ремонт.
Вказане майно, що належить позивачці з 10 найменувань (а.с.92), на загальну суму 3120 грн. та що належить ОСОБА_1 з 18 найменувань на загальну суму 1895 грн.(а.с.91), відповідачем було знищено.
Крім того, відповідачем було знищено будівлю гаражу, який вони купили у попереднього власника і оцінюють свої збитки в 5160 грн., які були змушені заплатити за іншій гараж.
Вказаними незаконними діями відповідача їм було спричинено і моральну шкоду, оскільки вони перенесли стрес і нервове потрясіння від такого зухвалого відношення до себе.
Відшкодування спричиненої їм моральної шкоди вони оцінюють в 5000 грн. і просили суд ухвалити рішення, яким стягнути на їх користь з відповідач визначену суму у відшкодування моральної шкоди та 10175 грн. у відшкодування матеріальної шкоди.
Рішенням Старобешівського районного суду Донецької області 27 листопада 2008 року в задоволенні позовів відмовлено.
Апеляційний суд вважає, що скарги ке підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови "Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно із ст. ст. 1166, 1167 ЦК України матеріальна і моральна шкода, спричинені фізичній особі відшкодовується в повному обсязі особою, що її спричинила, якщо вона не доведе, що шкоду спричинено не з її вини.
Відповідно до вимог ст.ст. 58, 59, 60 ЦПК України належними є докази які містять інформацію щодо предмета доказування; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування і кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При розгляді цієї справи судом першої інстанції встановлено, що 27 листопада 2006 року відповідачем самовільно з використанням бульдозера у дворі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 було знищено кілька самовільно збудованих сараїв, що знаходилися в аварійному і антисанітарному стані, одним з яких розміром 4x7, 5 м, користувалися позивачі.
Разом з тим, позивачами не надано суду доказів спричинення їм вказаними діями відповідача шкоди, оскільки відсутні документи щодо їх витрат на придбання і права власності на знесену споруду сараю, яку вони називають гаражем, з
визначенням його вартості та щодо знаходження в ньому на час знесення їх особистого майна, що визначено в наданому позивачами переліку і його вартості.
Зокрема, постановою ОУ ВКР Старобешівського РВ УМВС України в Донецькій області від 7 грудня 2006 року за заявою ОСОБА_2 відмовлено в порушенні кримінальної справи за крадіжку та умисне знищення її майна щодо ОСОБА_7 за ознаками ст. ст. 185, 194 КК України відповідно до п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу визначених злочинів (а.с.13).
З вказаної постанови також вбачається, що при огляді працівниками міліції знесеної споруди сараю не виявлено остатків знищеного майна у вигляді меблів або металевих трубних конструкцій, а виявлено лише груду будівельного сміття із природного каменя та будівельних відходів.
Визначене зафіксовано також в акті комісії міської ради від 4 грудня 2006 p., яка констатувала, що заявник ОСОБА_2 була присутня на сході громадян в липні 2006 р. і знала про наступне знесення сараїв, та що визначити чи підтвердити розмір матеріальних збитків неможливо (а.с.39).
З особистої заяви ОСОБА_2 від 6.09.06 р. (а. с 69) вбачається, що вона без посилання на будь-яку підставу користувалася будівлею, зведеною невстановленою особою на самовільно занятій земельній ділянці двору багатоквартирного будинку.
За довідкою Комсомольської міської ради (а.с.93) знесені сараї не були складовою частиною жилого будинку АДРЕСА_1 і власністю ради, та не були на балансі і утриманні КП «Комсомольське міське домоуправління», оскільки від попереднього власника вказаного жилого будинку ВАТ «Комсомольське рудоуправління» в 2001 році не передавалися.
З довідки міського голови (а.с.214-215) вбачається, що на місці знесених сараїв, що знаходилися в аварійному та антисанітарному стані, за кошти міської ради обладнано дитячу площадку.
Таким чином, наведені докази свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо відсутності підстав для забезпечення позову.
Посилання в апеляційних скаргах на пояснення свідків, як на підставу для задоволення позову, не можна визнати спроможними, оскільки вказані пояснення не містять повної інформації з предмету спору і за сукупністю з наведеними встановленими судом обставинами по справі, не можуть бути визнані достатніми доказами для задоволення позову.
Інші доводи апеляційних скарг зводяться до переліку доказів неправомірності дій відповідача та критики дій працівників міліції і міської ради з огляду місця події і також не спростовують вказаного висновку суду.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового про задоволення позову немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відхилити, рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 27 листопада 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.