Справа № 22-5986/2008р.

Головуючий в 1 інстанції Жаботинський С.В.

Категорія 51

Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Троценко Л.І., при секретарі Шилковій Ю.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до  приватного  підприємства  «Виробничо-комерційна фірма «Інсайт» про стягнення сум за трудовим договором і

встановив:

в апеляційній скарзі ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким відмовлено в задоволенні вказаного позову, і ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову, оскільки вважає, що суд дав неправильну оцінку наданим по справі доказам, а тому викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги і просив про її задоволення, скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

17 серпня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що уклав з ним трудовий договір з 29 січня 2007 року.

Відповідач сплатив йому в повному розмірі заробітну плату за три дні січня, але видав наказ про прийом його на роботу з 1 лютого 2007 року.

Наказом №-05/17 його звільнено з 17 травня 2007 року з роботи за власним бажанням.

Відповідач не провів з ним повного розрахунку при звільненні, оскільки не виплатив 4728 грн. заборгованості з заробітної плати, 297 грн. за авансовими звітами і безпідставно без його згоди утримав 100 грн.

Тому позивач просив суд ухвалити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача вказані суми та 120000 грн. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої порушенням його трудових прав.

У позовних заявах від 19.12.2007 р. (а.с.69-70) та від 12.05.2008 р. (а.с.168-171) ОСОБА_1 доповнив позовні вимоги і просив також стягнути з відповідача на його користь суму за лікарняним листом з 10 до 18 квітня 2007 p.; заробітну плату за роботу з 29 до 31 січня 2007 року; та 1275 грн. витрат на відрядження.

Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2008 року ь задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови "Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ст. 49 КЗпП України саме на власника або уповноваженого ним органу покладено обов'язок з ведення всієї необхідної документації щодо характеру та часу роботи і розміру заробітної плати, обумовленої трудовим договором з працівниками.

При розгляді цієї справи судом першої інстанції відповідачем було надано відповідні документи, зокрема, наказ про прийом позивача на роботу з визначенням розміру його заробітної плати та звільнення з роботи, табелі обліку його робочого часу, бухгалтерські відомості про нарахування та отримання ним заробітної плати (а.с.22-28, 31-34, 39-40, 72-74).

Вказані документи в частині дати прийому позивача на роботу, звільнення з неї, встановлення розміру його заробітної плати і отримання її ним не містять будь-яких суперечностей.

Тому суд дійшов обґрунтованого висновку щодо не підтвердження в судовому засіданні доказами вимог позивача щодо встановлення йому заробітної плати в більшому розмірі, знаходження його у відрядженні в м. Маріуполі на підприємстві ВАТ «Азовзагальмаш» в період з 19 до 31 березня 2007 року, з 1 до 9 квітня 2007 p., з 19 до 30 квітня 2007 p., з 3 до 16 травня 2007 p., а також щодо надання ним відповідачеві до оплати лікарняного за період з 10 до 18 квітня 2007 р.

Всупереч доводам апеляційної скарги, пояснення свідків з боку позивача про знаходження його у певний період у відрядженні в м. Маріуполі з використанням особистої автомашини спростовано документами ВАТ «Азовзагальмаш» (а.с.76, 77, 91-94), за якими пропуск ОСОБА_1 на вказане підприємство видано лише 24.07.07 p., вже як працівнику підрядної організації СК «Фрам», та довідкою відповідача про те, що позивач дійсно за характером роботи неодноразово виїздив на об'єкт в м. Маріуполь, але в той же день повертався на робоче місце в м. Донецьку.

Крім того, суд обґрунтовано не взяв до уваги довідку медичного закладу про знаходження ОСОБА_1 на лікарняному з 10.04. до 18.04.2007 р. (а.с.95) з діагнозом ГРВІ, оскільки вказана довідка сама по собі не доводить того, що позивач у вказаний час не відвідував роботу, що підтверджено табелем обліку робочого часу позивача (а.с.72) та підписом ОСОБА_1 в платіжній відомості за отриману заробітну плату за відпрацьований ним у квітні 2007 року повний місяць (а.с.24), а також того, що він надав відповідачу лікарняний до оплати.

Не знайшли свого підтвердження і пояснення позивача щодо прийому його на роботу з 29 січня 2007 р., не оплати йому роботи за три дні січня, отримання ним 1400 грн. розрахункових та незаконного утримання 100 грн.

Зокрема, вказані вимоги не тільки не підтверджено доказами, але вони носять непослідовний характер, оскільки в позовній заяві від 17.08.2007 р. ОСОБА_1 хоч і зазначав, що працював з 29 січня 2007 р. без наказу відповідача, але зазначав, що він з ним повністю розплатився за вказані три дні січня 2007 р.

Крім того, у видатковому касовому ордері від 6.06.2007 р. ОСОБА_1 розписався за отримані у розрахунок з ним 369, 39 грн., а 140 грн., як він стверджував (а.с.33).

За наведених обставин, суд всупереч доводам апеляційної скарги, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового про задоволення позову немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 16 липня 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.