Справа № 22-2900/2009р.
Головуючий в 1 інстанції Мавроді Р.Ф.
Категорія 24
Доповідач Стельмах Н.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗО березня 2009 року апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І.,
при секретарі Яменко А.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 за довіреністю в інтересах ОСОБА_2 до відокремленого підрозділу «Управління комунальних котелень» Державного підприємства «Добропіллявугілля», 3-я особа - виконком Добропільської міської ради про розірвання договору щодо надання послуг з теплопостачання і
встановив:
в апеляційній скарзі ОСОБА_1 за довіреністю в інтересах ОСОБА_2 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким відмовлено в задоволенні позову, і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову, оскільки вважає, що викладенні в рішенні висновки не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального права.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
12 листопада 2008 року ОСОБА_1 за довіреністю в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача, підстави якого уточнила в доповненнях (а.с.44).
Вона зазначала, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1.
У вказаній квартирі відсутня система опалення, оскільки батареї були зняті за перебуванням з червня 2006 року в аварійному стані.
Починаючи з 2004 року відповідач порушував суттєві умови договору і надавав послуги неналежної якості або зовсім їх не надавав, що підтверджено відповідними актами.
Крім того, в квартирі тривалий час ніхто не живе за знаходженням її власника за кордоном.
За таких обставин, ОСОБА_2 виявила бажання розірвати укладений між нею та відповідачем договір про надання послуг з централізованого опалення від 3 січня
2008 року, але їй в цьому було відмовлено.
Тому позивачка просила ухвалити рішення, яким розірвати вказаний договір за зникненням потреби у визначених в ньому послугах і відмови споживача від користування послугами відповідача, а також за умови надання відповідачем послуг неналежної якості.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 5 лютого.
2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови "Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За ч.3 ст. 13, ст. 41 Конституції України власність зобов'язує і не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, а її використання не може завдавати шкоди правам інших громадян та інтересам суспільства.
Згідно із ст. 151ЖК України громадяни, які мають в приватній власності квартиру, зобов'язані провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку при домову територію, забезпечувати схоронність квартири, а відповідно в її частині і жилого будинку, в якому вона знаходиться та несуть відповідальність за їх безгосподарне утримання.
Відповідно до п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №-630 відключення споживача (за його бажанням - п. 24 Правил) від мереж централізованого опалення здійснюється у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Самовільне відключення від мереж централізованого опалення забороняється.
При розгляді цієї справи судом першої інстанції встановлено, що приватна квартира ОСОБА_2 знаходиться в багатоквартирному жилому будинку, який обладнаний системою опалення, що є частиною мережі централізованого опалення.
Є очевидним, що опалення в цілому такого будинку в холодні місяці року необхідно не тільки для проживання в ньому людей, але й для збереження його належного технічного стану, оскільки в умовах відсутності опалення будь-яка будівля починає руйнуватися від впливом низьких температур на будівельні конструкції і матеріали.
За таких обставин, всупереч доводам апеляційної скарги, відповідно до вимог вказаних норм закону не користування власником належною йому на праві власності квартирою, розташованою в багатоквартирному будинку, не звільняє його від участі у витратах з її опалення в централізованому порядку.
Посилання в апеляційній скарзі на положення нормативних актів, що регулюють розірвання договору за зникненням потреби в отриманні послуг теплопостачальної організації або відмови споживача від користування послугами виконавця, не можна визнати спроможними, оскільки у вказаному випадку власник в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, повинен узгодити з відповідними службами і обладнати квартиру альтернативною системою опалення.
Позивачкою всупереч тому, заявлено вимоги щодо розірвання договору про теплопостачання до квартири за начебто відсутності взагалі потреби в її опаленні без вирішення питання щодо встановлення альтернативної системи опалення, що не можна визнати спроможним за визначених обставин.
Крім того, не можна визнати спроможними і посилання позивачки на порушення відповідачем суттєвих умов договору за неналежної якості його послуг з теплопостачання та за не наданням ним таких послуг взагалі.
Зокрема, з актів від 22.11.2004 р., 11.12.2006 р., 2.01.2008 р. (а.с.45-47), на які вона посилається, не вбачається, що в квартирі є відсутніми батареї централізованого опалення.
У вказаних актах зафіксовано наявність тепла в одній жилій кімнаті та його відсутність в кухні і іншій жилій кімнаті внаслідок неналежного технічного стану обладнання для опалення квартири, необхідність його заміни, яку відповідач згоден провести у розумний строк за придбанням позивачкою необхідного нового обладнання.
На будь-які інші докази в обґрунтування заявлених вимог у тому числі, про відсутність в квартирі позивачки системи опалювання, яка є частиною централізованої мережі опалення, вона не посилається, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переліку та переписування загальних положень деяких законодавчих актів і вказаних висновків не спростовують.
Таким чином, суд першої інстанції всупереч доводам апеляційної скарги, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового про задоволення позову немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 за довіреністю в інтересах ОСОБА_2 відхилити, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 5 лютого 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.