Справа 22-6673/2008 рік

Головуючий у 1 інстанції Панова Т.Л.

Категорія 43

Доповідач Прокопчук Л.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 листопада 2008 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: судді Голубинського A.M. Суддів Прокопчук Л.М., Жданової B.C. При секретарі  Володіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (далі - ОКП), Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній Український центр нерухомої власності» (далі - ТОВ) про захист конституційних прав та стягнення матеріальної і моральної шкоди і за зустрічним позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про визнання права і стягнення заборгованості за теплову енергію, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду від 07 серпня 2008 року, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дружківського міського суду від 07 серпня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов задоволено частково. З ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» стягнута заборгованість за теплову енергію за період з червня 2005 року по квітень 2008 року включно в сумі 40, 22 грн., а також витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Позивачка в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні її позову та задоволення зустрічного позову в частині стягнення заборгованості за теплову енергію, просить ухвалити нове рішення по суті її позовних вимог. Посилається на те, що рішення суду не відповідає обставинам справи.

В судовому засіданні апеляційного суду позивачка та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представники відповідача Обласного комунального підприємства

«Донецьктеплокомуненерго» просили відмовити в задоволенні скарги.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній Український центр нерухомої власності» просив відмовити в задоволенні скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та її представника, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити і залишити рішення без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем теплової енергії за адресою АДРЕСА_1. У 2004 року ОКП зверталося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у період 1996-2004 року, яка станом на 01.05.2004 року складала 2885 грн. Під час розгляду справи відповідачі сплатили суму боргу з урахуванням трирічного строку позовної давності, ОКП надало заяву про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що відповідачами було погашено заборгованість за теплову енергію. Ухвалою суду від 29.10.2004 року провадження по справі було закрито. Після закриття провадження у справі, тобто після жовтня 2004 року і до квітня 2008 року ОКП, а потім ТОВ надсилало ОСОБА_1 повідомлення про сплату заборгованості за теплову енергію, в яких зазначало суму заборгованості з урахуванням боргу, який виник до 01.05.2004 року. За період з травня 2004 року до травня 2008 року ОСОБА_1 не в повному обсязі сплачувала за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим станом на 01.05.2008 року виникла заборгованість в сумі 40, 22 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про захист її конституційних і законних прав від протизаконних дій ОКП та ТОВ шляхом відображення в рішенні суду - попередження відповідачів про відповідальність, у тому числі і кримінальну за порушення її конституційних та законних прав, а також за невиконання рішення суду рішення суду - ухвали від 29.10.2004 року; чітким фіксуванням факту відсутності боргу перед ОКП на день прийняття рішення судом, суд виходив з того, що такий спосіб захисту прав не передбачений ні законом, ні договором.

Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходив з того, що доказів заподіяння такої шкоди позивачка не надала.

Стягуючи на користь відповідача заборгованість за послуги з теплопостачання, суд виходив з того, що заборгованість в межах строку позовної давності, тобто з червня 2005 року по квітень 2008 року складає 40, 22 грн. З доводами позивачки про те, що заборгованість за вказаний період відсутня, суд не погодився, оскільки прийшов до висновку про те, що ОКП, отримавши доплату у суму 52, 69 грн. мало право її зарахувати у погашення заборгованості за 2004 рік у сумі 35, 66 грн., тому що в квитанції про сплату 52, 69 грн. не зазначено, за який період здійснена доплата.

Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам закону.

Сторонами не заперечується, що позивачка споживає послуги, що надаються ОКП по теплопостачанню квартири, де вона проживає.

Суд вірно встановив і цим погодились сторони, що у 2004 році ОКП зверталось до суду із позовом до позивачки та її колишнього чоловіка про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у період 1996-2004 року, яка станом на 01.05.2004 року складала 2885 грн. Під час розгляду справи відповідачі сплатили суму боргу з урахуванням трирічного строку позовної давності. Ухвалою суду від 29.10.2004 року провадження по справі було закрито на підставі заяви ОКП про те, що заборгованість погашена. Після закриття провадження по справі ОКП, а також ТОВ надсилали позивачці повідомлення про сплату за теплову енергію, в яких зазначали суму заборгованості з урахуванням боргу, який виник до 01.05.2004 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, заявленого позивачкою в частині захисту її конституційних і законних прав від протизаконних дій ОКП та ТОВ шляхом відображення в рішенні суду попередження відповідачів про відповідальність, у тому числі і кримінальну за порушення її конституційних та законних прав, а також за невиконання рішення суду рішення суду - ухвали від 29.10.2004 року; чітким фіксуванням факту відсутності боргу перед ОКП на день прийняття рішення судом, суд першої інстанції правильно послався на ст. 4 ЦПК України, якою передбачено захист прав у спосіб, визначений законами України. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ч.2 ст. 16 ЦК України. Спосіб захисту прав, обраний позивачкою, не передбачений ні законом, ні договором.

Обгрунтовано суд відмовив позивачці у стягненні матеріальної та моральної шкоди з тих підстав, що вона не довела позовних вимог. Як вбачається з позовної заяви вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди позивачка мотивувала тим, що внаслідок недостовірної інформації про наявність у неї боргу за теплову енергію, вона протягом 2006-2008 p.p. не отримала субсидію. Даючи пояснення з наведених вимог позивачка пояснила, що до березня 2008 року за призначенням субсидії вона до відповідного органу не зверталась. Тому висновок суду про те, що за таких обставин не можливо встановити наявність матеріальної шкоди, відповідає обставинам справи. Розрахунок позивачки про суму субсидії, яку б вона отримала, носять характер припущення, що не може бути використане як доказ.

Суд прийшов до правильного висновку про те, що діями ОКП, яке в рахунках на оплату зазначало борг за період 1999-2001 p.p., а потім діями ТОВ, яке діючи за договором з ОКП (а.с. 62-65), провадило діяльність по спонуканню позивачки на сплату зазначеного боргу, не порушувались права позивачки, оскільки законодавством України не заборонено звернення кредитора чи особи, яка діє в його інтересах, до боржника з вимогою про сплату заборгованості після спливу позовної давності.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відповідач - ОКП, отримавши у травні 2008 року доплату в сумі 52, 69 грн. не мав права зарахувати її в погашення заборгованості за 2004 рік в сумі 35, 66 грн. Позивачка в квитанції про сплату 52, 69 грн. (а.с. 111) не зазначила період, за який сплачується доплата, пояснюючи при цьому, що вона після звірки виявила борг за період з листопада 2004 року. За таких обставин ОКП мало право зарахувати частину доплати в погашення боргу за 2004 рік. Висновок суду про те, що позивачка має борг перед відповідачем за спожиту теплову енергію за період з травня 2005 року по травень 2008 року в сумі 40, 22 грн. відповідає обставинам справи. Він підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків, складений сторонами та наданий апеляційному суду.

Розглядаючи позовні вимоги, суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, які склались між ними.

Висновки суду є правильними, оскільки грунтуються на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права,   підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дружківського міського суду від 07 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційна скарга на неї може бути подана до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.