Справа № 22ц-8063/2009 рік

Категорія    32

Головуючий у 1 інстанції Березкін О.В.

Доповідач Ігнатова Л.Є.

УХВАЛА

іменем України

7 жовтня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді: Новосядлої В.М., суддів: Ігнатової Л.Є., Алексеева А.В., при секретарі Алексєєвої Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 6 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве про відшкодування моральної шкоди, -

установив:

До апеляційного суду звернулось відділення виконавчої дирекції Фонду з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та з відділення Фонду на його користь стягнуто 15 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

При цьому суд виходив з того, що позивач, працюючи на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах зі шкідливими умовами праці, набув професійних захворювань.

Висновком МСЕК від 22.11.1993 року йому первинно та безстроково встановлено 10 % втрати професійної працездатності у зв»язку з трудовим каліцтвом. В подальшому висновком МСЕК від 11 лютого 2002 року йому за сукупністю встановлено 35 % стійкої втрати працездатності, з яких підтверджено 10 % за травмою 1976 року та первинно 25 % у зв»язку з професійним захворюванням за вібраційною хворобою. Висновком МСЕК від 05.09.2002 року ОСОБА_1 за сукупністю встановлено 60% втрати професійної працездатності, з яких підтверджено 10 % за травмою 1976 року, 30 % за вібраційною хворобою, та первинно 20 % за пневмоканіозом і визнаний інвалідом III групи безстроково.

Позовні вимоги суд першої інстанції задовольнив, але без урахування 10 % втрати професійної працездатності за травмою 1976 року, тому, що у 1993 коли було встановлено 10 % втрати професійної працездатності, не діяла норма права, яка б передбачала відшкодування моральної шкоди з Фонду.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду просить рішення суду скасувати та відмовити позивачеві у задоволенні його вимог.

Суд не врахував, що позивач не надав ніяких доказів щодо факту спричинення йому моральної шкоди та наявності його моральних страждань у зв»язку з втратою здоров»я.

Крім того, рішення суду було прийняте після набрання чинності Законами України «Про Державний бюджет на 2006 рік» , «Про Державний бюджет на 2007 рік» та „Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими було спочатку зупинено дію тих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", якими передбачалось право застрахованих та членів їх сімей на моральне відшкодування, а потім ці положення закону були взагалі виключені.

Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» передбачено, що з 1 січня 2008 року моральне відшкодування у вказаних вище випадках не проводиться взагалі незалежно від часу настання страхового випадку.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, судове рішення залишити без змін, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивача ґрунтуються на законі.

У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки позивачеві уперше висновком МСЕК було встановлено стійку втрату професійної працездатності та третю групу інвалідності у зв»язку з професійним захворюванням 05.09.2002 року, тобто в період дії Закону України «Про державне загальнообов»язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом"якшують або скасовують відповідальність особи.

Визначаючи розмір морального відшкодування, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач є інвалідом третьої групи, частково втратив професійну працездатність, часто хворіє, тому апеляційний суд вважає, що стягнутий судом розмір моральної шкоди повністю відповідає принципам розумності та справедливості, які встановлені ст. 23 ЦК України.

Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони не впливають.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, а рішення суду залишити без змін як таке, що відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Єнакієве відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 6 серпня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.