УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Сокола B.C.

Суддів: Адаменко О.Г.

Берзіньш B.C.

При секретарі: Іванові O.K.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ подружнього майна і відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 червня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

14 квітня 2009 року ОСОБА_2 звернулась до Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим з позовом до ОСОБА_3 про поділ подружнього майна і відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2009 року вказана позовна заява була залишена без руху як така, що не відповідає вимогам ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України, а позивачці було надано строк до 22 травня 2009 року для усунення її недоліків, а саме: зазначення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про відшкодування моральної шкоди; зазначення доказів, що підтверджують факт спільного придбання майна, яке підлягає поділу; зазначення ціни позову.

Ухвалою судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2009 року на задоволення заяви ОСОБА_2 було продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви до 22 червня 2009 року.

15 червня 2009 року від ОСОБА_2 надійшла заява на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Проте, ухвалою судді Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 червня 2009 року позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ подружнього майна і відшкодування моральної шкоди була визнана неподаною і повернена позивачці у зв'язку з невиконанням нею в повному обсязі вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

На вказану ухвалу ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати ухвалу і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з тим, що вимоги суду щодо зазначення ціни позову вона не може виконати з об'єктивних причин, а саме тому, що спірне майно залишилося у

Справа № 22-ц-6038/2009 р Головуючий в 1 інстанції Сікорська Н.І.

Доповідач Адаменко О.Г.

відповідача і визначити його вартість можливо лише після заслуховування пояснень відповідача в попередньому судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, думку відповідача і його представника, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є обгрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви позивачу, суд виходив з того, що ОСОБА_2 не в повному обсязі виконала вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ОСОБА_2 була залишена без руху, як така, що не відповідає вимогам ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки в ній не були зазначені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про відшкодування моральної шкоди; докази, що підтверджують факт спільного придбання майна, яке підлягає поділу; ціна позову.

В межах наданого судом строку для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_2 надіслала до суду заяву, в якій виклала обставини, якими вона обґрунтовує позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, а також повідомила суд про неможливість визначення нею ціни позову на стадії його пред'явлення, оскільки спірне майно знаходиться у відповідача, і підтвердити його наявність і встановити вартість можливо лише після заслуховування його пояснень в попередньому судовому засіданні.

Отже, позивач дійсно лише частково виконала вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, оскільки обґрунтувавши позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди і зазначивши у якості доказів пояснення відповідача, не визначила ціну позову.

Проте, на думку колегії суддів ця обставина не може бути підставою для повернення позивачу позовної заяви, оскільки відповідно до вимог частини 2 ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Таким чином, отримавши повідомлення позивача про неможливість визначення ціни позову до проведення попереднього судового засідання, суд мав діяти відповідно до вимог вказаної процесуальної норми і самостійно визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Оскільки суд першої інстанції не зробив цього, колегія суддів приходить до висновку, що питання про повернення позовної заяви позивачу вирішено ним з порушенням встановленого порядку, а тому відповідно до вимог пункту 3 ст. 312 Цивільного процесуального кодексу України ухвала підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 червня 2009 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.