Справа № 22ц-7205 Категорія 26

Головуючий 1 інстанції-Модний О.С,

Доповідач - Бабенко П.М.

УХВАЛА

іменем      України

17 вересня 2009 року   Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого - судді Олєйникової Л.С., суддів: Бабенка П.М., Баркова В.М., при секретарі- Артамоновій C.O., за участю позивача ОСОБА_1, представника третьої особи - Кудрова А.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу представника Державного  підприємства «Селидіввугілля»     на рішення Селидівського  міського     суду Донецької області від 25 травня 2009 року по цивільній справі   за позовом ОСОБА_1 до     Державного  підприємства  «Селидіввугілля»,  третя  особа-  відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування  твід нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Селидове , про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 25 травня 2009 року частково задоволено позов ОСОБА_1

Стягнуто з відповідача на користь позивача 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненою йому загибеллю батька на виробництві, а також стягнуто з відповідача судовий збір на користь держави в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача Старенченко Ф.І. просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції , ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у відшкодуванні моральної шкоди, посилаючись на те , що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначив, що суд першої інстанції при вирішенні спору керувався ст..440-1 ЦК Української РСР, не визначивши характеру правовідносин, і застосував закон, який не розповсюджується на виниклі правовідносини.

Суд також не врахував, що позивач відповідно до вимог ст..456 вказаного ЦК не має права на відшкодування шкоди, оскільки    потерпілим його батько, не він сам.

Позивач не зазначив, а суд не встановив які    саме    особисті немайнові    права

позивача були порушені

Суд також не врахував, що позивач за вказаною вимогою пропустив строк позовної

давності у відповідності до ст..75 зазначеного ЦК.

В судове засіданні представник відповідача не з'явився, просив розглянути справу

за його відсутності.

Позивач та представник третьої особи просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, пославшись на те, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю апеляційного суду , пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги , апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну відхилити , рішення суду залишити без змін з таких підстав:

Судом першої встановлено , що ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконанні трудових обов'язків на виробництві на шахті «Україна» ВАТ ДХК «Селидіввугілля» загинув батько позивача ОСОБА_5 і зв'язку із загибеллю батька з вини підприємства позивачеві спричинена моральна шкода.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, ту обставину, що родині загиблого, в тому числі і позивачеві, сплачено страхова виплата , матеріальна допомога та інші виплати, та з урахуванням вимог справедливості та розумності визначив розмір відшкодування моральної шкоди у 5 000 грн. .

Суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Доводи апелянта , що суд неправильно встановив характер виниклих правовідносин, не зазначив які саме немайнові права позивача були порушені , неправильно застосував норми матеріального права , не врахував, що позивач пропустив строк позовної давності не ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах справи.

Дійсно правовідносини між сторонами виникли у 2002 році у період дії ЦК Української РСР 1963 року . Відповідно до ст..440-1 вказаного ЦК позивач мав право на відшкодування моральної шкоди , заподіяної йому   діяннями   іншої особи, яка порушила його законні права.

Факт спричинення позивачеві моральної шкоди загибеллю батька на виробництві доведено.

Звернувшись до суду із зазначеним позовом позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки ст.83 зазначеного ЦК передбачено, що на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, окрім випадків, передбачених законом, позовна давність не розповсюджується.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ( в ред.. 2003 року), який набрав чинності з 1 січня 2004 року, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

З матеріалів справи убачається, що правовідносини між сторонами щодо права позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язку відповідача відшкодувати її виникли до набрання чинності новим ЦК і продовжуються після набрання ним чинності, оскільки добровільно відповідач моральну шкоду не відшкодував.Тому суд обгрунтовано до виниклих правовідносин застосував норми ЦК України ( в ред. 2003 року), а при визначенні виниклих правовідносин керувався ст..440-1 ЦК Української РСР.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не падають підстав для висновку про порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права.

У відповідності частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 303, 307 , ч.1 ст.308 , ст.313-315   ЦПК України, апеляційний суд , -

УХВАЛИВ:

Апеляційну   скаргу   представника   Державного   підприємства   «Селидіввугілля»

відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 25 травня 2009 року

залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України в строк два місяці з дня набрання нею законної сили.