УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«05» жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Ланкова М.В.
Суддів: Ісаєва Г.А.
Белинчук Т.Г.
При секретарі: Ільченко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, заінтересована особа Перша Ялтинська державна нотаріальна контора про встановлення юридичного факту шлюбних відносин та визнання права власності
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 02 липня 2009 року, -
встановила:
17 лютого 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, заінтересована особа: Перша Ялтинська держнотконтора, про встановлення юридичного факту її проживання однією сім'єю без шлюбу з ОСОБА_5 з 1984 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року та визнання права власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 на підставі статті 74 СК України.
Свої вимоги мотивує тим, що з 1984 року вона проживала та господарювала сумісно з ОСОБА_5, фактично створивши сім'ю. Між ними склалися поважні та довірливі стосунки, склалися добрі сімейні відносини, один одного вони вважали чоловіком та дружиною. Від спільного життя мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
За час спільного проживання сім'єю, але не перебуваючи у шлюбі, 12.07.2000 року вони придбали спірну квартиру, яку позивачка вважає належну їм на праві спальної сумісної власності, у зв'язку з чим просила визнати за нею право власності на 1\2 частку квартири на підставі статті 74 СК України.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 02 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, без шлюбу з 1984 року по день його смерті. В решті позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи.
Справа № 22ц-6100/2009 р. Головуючий суду першої інстанції Білюнас В.Ю.
Доповідач Белинчук Т.Г.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3. просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необгрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності.
Постановляючи рішення про відмову в частині позову про визнання спірної квартири спільною сумісною власністю на підставі статті 74 СК України та відмовляючи у визнанні за позивачкою права на 1\2 частку цієї квартири, суд першої інстанції виходив з того , що квартира була придбана 13.07.2000 року, коли СК України ще не діяв, тому його положення не мають зворотної сили та він не поширюється на відносини, які виникли до цього моменту. Крім того суду не надано доказів придбання квартири сторонами у період спільного життя за загальні кошти сімейного бюджету, у зв'язку з чим квартира спільною сумісною власністю не може бути визнана.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
Згідно з ч. 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка та померлий 01.12.2007 року ОСОБА_5 з 1984 року по 01.12.2007 року проживали однією сім'єю без шлюбу, та оскаржуваним рішенням встановлений вказаний факт, і рішення в цій частині ні ким не оскаржено.
За договором купівлі-продажу померлий ОСОБА_5 13 липня 2000 року придбав квартиру АДРЕСА_1
Позивачка ставить питання про визнання спірної квартири як спільної сумісної власності її та ОСОБА_5, та просить визнати за нею право власності на 1\2 частку квартири, як набуту за час проживання однією сім'єю, з підстав передбачених статтею 74 СК України.
Згідно пункту 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 абзац 2 Постанови від 15-травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», які мають для суду характер правового звичаю і підлягає застосуванню через статтю 7 ЦК України, убачається, що до сімейних відносин , які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України.
Правила ст. ст. 22, 28, 29 КпШС України не застосовуються до спорів про поділ майна осіб. Які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі Такі спори повинні вирішуватися згідно з п. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» , відповідних норм ЦК України та з урахування роз'яснень , що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 « Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказана норма закону на час придбання квартири ще не діяла, та вона не має зворотної сили, а аналогічної норми у КпШС України, якій діяв на час придбання квартири, не було. У зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені позову у даній частині, як не заснованих на законі.
Колегія суддів враховує, що у померлого є спадкоємці першої черги: це донька від першого шлюбу ОСОБА_3, та донька від сумісного життя з позивачкою ОСОБА_2 - ОСОБА_4, які своєчасно звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими і такими, що підтверджені доказами наявними по справі наданими сторонами на засадах змагальності, відповідно до вимог статті 10 ЦПК України, яким судом була надана належна правова оцінка, згідно з правилами статті 212 ЦПК України, кожному окремо і всім у сукупності.
У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав до його відміни немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 02 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.