УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого судді : Іващенко В.В.
суддів : Пономаренко А.В., Павловської І.Г.
при секретарі : Печуріні Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою Сакського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення в жиле приміщення та встановлення порядку користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сакського міського суду АР Крим від 03 липня 2009 року, -
встановила:
У лютому 2009 року Сакський міжрайонний прокурор звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення позивачів у квартиру АДРЕСА_1 у с.м.т. Новофедорівка Сакського району АР Крим, встановлення порядку користування цією квартирою шляхом виділення позивачам для спільного проживання кімнати площею 10, 5 кв.м., відповідачу - кімнат площею 21, 5 кв.м. і площею 22, 4 кв.м., а також спонукання відповідача не чинити перешкод у користуванні позивачами зазначеною квартирою.
Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 03 липня 2009 року позов задоволено частково: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вселені в квартиру АДРЕСА_1 у с.м.т. Новофедорівка Сакського району АР Крим.
Також даним рішенням суду визначено порядок користування вказаною квартирою, за яким жилі кімнати № 2 площею 10, 5 кв.м., № 7 площею 21, 5 кв.м. і № 8 площею 22, 4 кв.м., коридор № 1 площею 8, 2 кв.м., кухню № 4 площею 6, 8 кв.м., туалет № 5 площею 1, 3 кв. м., ванну кімнату № 6 площею 2, 7 кв.м. - залишено у загальному користуванні співвласників - ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3
Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у користуванні вищезазначеною квартирою , також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідач вказує, що судом не мотивовано необхідність вселення позивачів у вищезазначену квартиру як спосіб захисту їх прав, крім того, позивачі не довели суду факту порушення їх прав та не надали доказів викладених у позові обставин.
Доводами апеляційної скарги також зазначено, що судом при вирішенні позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою порушені вимоги частини З статті 358 Цивільного кодексу України, крім того , суд припустився суперечності окремих положень оскарженого рішення та помилково застосував до даних правовідносин норми житлового законодавства з питань забезпечення житлом, а також порушив порядок стягнення судового збору.
Справа № 22-ц-5648/2009 року Головуючий першої Інстанції Копичинський О.В.
Доповідач Пономаренко А.В.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги , судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову , суд першої інстанції виходив з позбавлення позивачів як співвласників квартири АДРЕСА_1 у с.м.т. Новофедорівка Сакського району АР Крим з вини відповідача можливості користуватися своєю власністю та необхідності судового захисту їх прав.
З даним висновком погоджується колегія суддів, оскільки він грунтується на матеріалах справи і вимогах закону.
Положеннями статті 321 Цивільного кодексу України визначена непорушність права власності і заборона протиправного обмеження або позбавлення цього права .
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав , способи захисту прав власності передбачені нормами статей 16, 386 , 391 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України.
Відповідно до вимог статті 358 цього кодексу здійснення права спільної часткової власності закон пов'язує зі згодою співвласників та домовленістю між ними про порядок володіння та користування майном .
Статтею 391 ЦК України визначено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони є співвласниками у порядку спадкування за заповітом квартири АДРЕСА_1 у с.м.т. Новофедорівка Сакського району АР Крим, яку складають три жилі кімнати площею 10, 5 кв.м., 21, 5 кв.м., 22, 4 кв.м., та підсобні приміщення - коридор , кухня , туалет , ванна кімната, при цьому кімната площею 10, 5 кв.м. є відокремленою, інші-суміжними.
Суд також встановив, що кожному з позивачів належить по 1\8 частки цієї квартири , а відповідачу - інші 3\4 частки , сторони між собою є родичами, але відповідач чинить перешкоди у користуванні позивачами спірною квартирою , оскільки встановив на вхідної двері новий замок і відмовляє надавати ключі.
Правильність встановлених судом обставин сторонами не оспорюється та підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що протиправними діями відповідача порушуються права позивачів як співвласників квартири щодо реалізації своїх повноважень стосовно користування своїм майном і визначив спосіб захисту цих прав відповідно до вимог закону.
Виходячи з наведеного, довід апеляційної скарги щодо недоведеності позивачами порушення відповідачем їх прав судова колегія вважає неспроможним .
Вирішуючи спір в частині визначення порядку користування співвласниками спірною квартирою, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для виділення позивачам для спільного користування кімнати площею 10, 5 кв.м. у цієї квартирі, виходячи з порушення у даному випадку їх житлових прав і вимог чинного законодавства.
Положеннями статті 50 і 63 Житлового кодексу України визначені вимоги до жилих приміщень, які призначені для постійного проживання і має відповідати необхідним санітарним та технічним вимогам як умовам, необхідним для проживання громадянина без шкоди його здоров'ю, складними частинами якого є розмір жилої площі.
Норми та розмір жилих приміщень для належного задоволення житлових потреб громадян встановлені статтями 47-49 вказаного кодексу, а також відповідними органами виконавчої влади .
Оскільки розмір жилих приміщень має суттєве значення при вирішенні питання щодо забезпечення належних житлових умов громадян, суд першої інстанції обґрунтовано виходив , що у разі надання у спільне користування двом різностатевим позивачам похилого віку, один з яких є інвалідом другої групи, кімнати площею 10, 5 кв. у спірній квартирі буде порушувати їх житлові права та погіршувати житлові умови кожного з позивачів.
Виходячи із положень статті 355 ЦК України щодо рівності прав співвласників відносно розпорядження і користування належним ним майном, суд дійшов обґрунтованого висновку про залишення приміщень у спірній квартирі у загальному користуванні сторін.
При цьому суд першої інстанції правильно прийняв до уваги відмову сторін від проведення судової будівельно-технічної експертизи з питань наявності технічної можливості визначення порядку користування співвласниками приміщеннями квартири.
З огляду на наведене, посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо безпідставного застосування судом положень житлового законодавства до даного спору, порушення судом положень частини 3 статті 358 ЦК України та суперечливості окремих частин рішення при вирішенні позовних вимог про визначення порядку користування жилим приміщенням є необгрунтованим та не заслуговує на увагу .
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного посилання суду на відмову сторін у проведенні вищевказаної експертизи та неправильного розподілу судом судових витрат при вирішенні справи не знайшли свого підтвердження і є неспроможними.
Виходячи з викладеного , судова колегія дійшла висновку про ухвалення рішення судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права , яке ґрунтується на повному та всебічному з'ясуванню всіх обставин справи , висновки суду відповідають обставинам справи, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду, що відповідно до частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 03 липня 2009 року без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити .
Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 03 липня 2009 року залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.