Справа № 22ц-8097/2008

Головуючий у 1 інстанції Карпенко О.М.

Категорія - 24

Доповідач Ігнатова Л.Є.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Краснощокової Н.С., суддів Ігнатової Л.Є., Азевича В.Б., при секретарі Лєдовській О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 22 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального виробничого підприємства «Краматорський водоканал» про зобов»язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1, звернулися до Апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, яким йому у задоволенні позовних вимогах до Комунального виробничого підприємства «Краматорський водоканал» про зобов»язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню та ухвалення нового рішення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у серпні 2008 року ОСОБА_1 звернувся з зазначеним позовом до відповідача.

Посилався на те, що 18.12.02 року, відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», між ним, як споживачем та відповідачем, як виконавцем, був укладений договір № 7313/24844 про надання комунальних послуг із водопостачання та каналізації.

Відповідно до пунктів 6.2.6 та 6.2.7 зазначеного договору, він, як споживач зобов»язаний допустити на об»єкт водоспоживання представника КВП «Краматорський водоканал», за наслідками обстеження оформити акт та інші документи, виконати ремонтні роботи і провести метрологічну повірку квартирних приладів обліку холодної і горячої води, в обумовлені паспортом терміни, за свій рахунок.

Однак 15.06.2004 року до ЗУ «Про метрологію і метрологічну діяльність» було внесено доповнення, згідно до яких (ч.3 ст.28 цього Закону) періодична перевірка, обслуговування та ремонт ( у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) вимірювальної техніки (результати вимірювань, якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергії, газ і воду) здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

За таких обставин, позивач вважає, що п. 6.2.6 договору від 18.12.02 року суперечить ч.3 ст. 28 ЗУ «Про метрологію і метрологічну діяльність».

Тому просить суд визнати недійсним п.6.2.6 зазначеного договору, в частині, що суперечить вимогам ч.3 ст. 28 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Також позивач зазначав, що 20.03.08 року представником КВП «Краматорський водоканал» відносно його водолічильника було складено акт № 9 про необхідність зняти і здати водолічильники холодної і горячої води на держповірку до КВП «Краматорський водоканал». У той же день він заявив клопотання до відповідача провести необхідні роботи, відповідно до складеного акту і чинного законодавства.

Але відповідачем на його звернення було повідомлено, що зазначені роботи здійснюються за рахунок споживачів.

Вважає, що такі дії відповідача є незаконними, а тому просить зобов»язати відповідача здійснити періодичну повірку (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) приладів обліку за спожиту для побутових потреб воду за власний рахунок у строк передбачений чинним законодавством.

Оскільки відповідач відмовляється здійснювати договірні відносини, обманює його як споживача за договором від 18.12.02 року та змушує його платити за те, що він не повинен, такі дії відповідача його збурюють й причиняють моральну шкоду, яку він оцінює у 20 000 грн. і просить стягнути з відповідача зазначену суму в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав жодного доказу того, що відповідач є виконавцем комунальної послуги по централізованому водопостачанню і водовідведенню, а тому позовна вимога відносно обов»язку відповідача провести періодичну перевірку приладів обліку за власний рахунок не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд    виходив із того, що позивачем не надано належних доказів відносно   неправомірних   дій   відповідача   по   відношенню   позивача   та ненадання переконливих доводів про одержання ним моральної шкоди.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.3 ЦПК України кожна людина має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Тобто особа має право звернутися до суду за захистом саме своїх прав. Право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені. Отже, особа не має право звернутися до суду у разі, якщо права, за захистом яких вона звернулася, їй не належать. Така особа є неналежним позивачем.

Як вбачається із матеріалів справи, договір за № 7313/24844 від 18.12.2002 року про надання населенню послуг з водопостачання та каналізації був укладений між Комунальним виробничим підприємством «Краматорський водоканал» та ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.3).

Як пояснив представник відповідача в апеляційному судовому засіданні, власником вказаної квартири є ОСОБА_2, тому саме з нею і був укладений зазначений договір про надання послуг з водопостачання та каналізації.

З зазначеного вбачається, що позивачем не надано доказів того, що саме з ним був укладений договір від 18.12.2002 року про надання послуг з водопостачання та каналізації по квартирі АДРЕСА_1. До того ж позивачем не надано доказів і того, що він в цій квартирі зареєстрований та чи має він якесь відношення до цієї квартири.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі, оскільки він не є стороною по договору про надання послуг з водопостачання та каналізації, укладеного 18.12.2002 року між відповідачем та ОСОБА_2, як власницею квартири. І крім того, з матеріалів справи вбачається, що у позивача ОСОБА_1 відсутні повноваження на право звертатися до суду з таким позовом.

Оскільки права, за захистом яких позивач звернувся до суду, йому не належать, він є неналежним позивачем.

На ці обставини суд першої інстанції не звернув уваги і безпідставно в порушення вимог діючого законодавства розглянув справу, а тому рішення суду є незаконним та подлягає скасуванню.

Оскільки ОСОБА_1 є неналежним позивачем по справі, апеляційний суд вважає за необхідним в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Згідно ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст., ст. 309, 313 - 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Краматроського міського суду Донецької області від 22 вересня 2008 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального виробничого підприємства «Краматорський водоканал» про зобов»язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.