Іменем України 

УХВАЛА 

12 травня 2009 року м. Львів 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в складі: 

головуючого - Танечника І.І.,  

суддів - Голубицького С.С., Партики І.В.,  

за участю: 

прокурора - Остапик О.П.,  

засудженого - ОСОБА_1,  

потерпілого - ОСОБА_2,  

розглянула апеляції засудженого та прокурора на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2008 року, яким 

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця і мешанця м.Львова, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого 22.04.2005 року Залізничним районним судом м. Львова за ст. ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком на один рік на підставі Указу Президента України про помилування від 18.10.2006 року, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України і засуджено до семи років позбавлення волі. 

Вирішено питання з речовими доказами. 

За вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, 4 квітня 2008 року близько 12-ої години в квартирі АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, намагаючись вбити гр. ОСОБА_2, наніс йому 6-7 ударів по голові ножем для розробки туш, але не довів умислу до кінця з незалежних від нього причин. 

 Головуючий у першій інстанції - Грищук В.О. Справа № 11-а-335/2009 

Доповідач - Голубицький С.С. Категорія - ч.1 ст.121 КК 

 В поданій апеляції засуджений, посилаючись на однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, невірну кваліфікацію і відсутність наміру на вбивство потерпілого, просить даний вирок змінити і перекваліфікувати його дії з ст. 15 ч. 2 ст. 115 ч. 1 КК України на ст. 15 ч. 2 ст. 121 ч. 1 того ж КК. 

Прокурор в апеляції вказує, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив зібрані докази по справі, у мотивувальній частині вироку правильно сформулював обвинувачення підсудного за ст. 15 ч. 2 ст. 115 ч. 1 КК України, однак у його резолютивній частині визнав ОСОБА_1 винним за ст. 115 ч. 1 КК України, без посилання на ст. 15 ч. 2 того ж КК, тобто звертає увагу апеляційного суду на неправильне застосування районним судом кримінального закону, і просить даний вирок змінити, включити в обвинувачення ОСОБА_1 ст. 15 ч. 2 КК України. 

Заслухавши доповідь судді Голубицького С.С. про обставини справи, виступи засудженого і прокурора на підтримку поданих апеляцій, та думки, прокурора, який просив апеляційний суд його апеляцію задовольнити, а апеляцію засудженого залишити без задоволення, засудженого ОСОБА_1 і потерпілого ОСОБА_2, які просили апеляцію засудженого задовольнити, а апеляцію прокурора залишити без задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в апеляціях доводи колегія суддів встановила наступне. 

Суд першої інстанції повністю дослідив зібрані докази по справі, однак невірно встановив фактичні обставини справи і дав невірну юридичну оцінку діям засудженого. 

Так, за вироком суд визнав доведеною вину ОСОБА_1 у замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_2, яке він не довів до кінця з незалежних від нього причин. 

Відповідно до закону замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дій або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. 

Визнавши доведеною вину ОСОБА_1 у замаху на вбивство суд у вироку не конкретизував, які-ж саме причини завадили йому довести свій умисел до кінця. 

Згідно пред'явленого органами досудового слідства обвинувачення (а.с. 107, 117-121) ОСОБА_1 не довів свій умисел на вбивство ОСОБА_2 до кінця, оскільки лезо ножа зупинилося в кістці голови потерпілого. 

Однак, вказана досудовим слідством мотивація причин недоведення ОСОБА_1 свого умислу до кінця є надуманою. 

Із змісту показів ОСОБА_1 на досудовому слідстві і в суді вбачається, що наміру на вбивство ОСОБА_2 він не мав (а.с. 8, 18-19, 27-28, 81-82, 109-110, 132). 

Як вбачається із матеріалів справи, після нанесення ударів, побачивши на тілі потерпілого кров ОСОБА_1 кинув ніж на підлогу і пішов до своєї кімнати, а потерпілий, отямившись, повернувся до своє кімнати і почав викликати по телефону міліцію. Двері до його кімнати у цей час залишались незачиненими. Почувши, що потерпілий викликає міліцію, ОСОБА_1 втік з квартири. 

Ці обставини підтверджують в своїх показах як засуджений, так і потерпілий ОСОБА_2 (а.с. 4, 11-12, 133) та свідок ОСОБА_4 (а.с. 5, 13-14, 155). 

Зважаючи на викладене колегія суддів приходить до висновку, що за даних обставин при наявності умислу на вбивство у ОСОБА_1 не було об'єктивних причин, які б перешкодили йому довести задумане до кінця, що не залежали від його волі, поскільки ніщо не заважало йому в цей момент підійти до потерпілого і завершити задумане. 

Таким чином, умисел засудженого на вбивство потерпілого в справі не є доведений. 

Відповідно до кримінального закону, замах на вбивство може бути вчинений лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання). Якщо винний діяв не з прямим, а з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство. Тому у випадках, коли особа завдаючи іншій особі тілесні ушкодження свідомо допускає настання будь-яких наслідків, у тому числі і смерті, вона не може бути притягнута до відповідальності за замах на вбивство. У цих випадках відповідальність повинна наставати лише за наслідки, які фактично були заподіяні. 

Згідно висновку судово-медичної експертизи внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження (а.с. 68-69). 

Поскільки умисел ОСОБА_1 при вчиненні злочину не був конкретизований і внаслідок своїх дій він умисно заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, то його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 121 КК України. 

При розгляді справи суд першої інстанції на дані обставини уваги не звернув, внаслідок чого невірно встановив фактичні обставини справи і при кваліфікації дій засудженого допустився помилки. 

Невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи і неправильне застосування кримінального закону, відповідно до ст. 367 КПК України, є підставами для зміни вироку. 

З врахуванням наведеного колегія суддів приходить до переконання про необхідність зміни вироку і перекваліфікації дій засудженого з ст. 15 ч. 2 ст. 115 ч. 1 КК України на ст. 121 ч. 1 того ж КК, в зв'язку з чим апеляції підлягають задоволенню частково. 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 377 КПК України, колегія суддів - 

 ухвалила: 

 Апеляції засудженого ОСОБА_1 і прокурора задовольнити частково. 

Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 17 листопада 2008 року, яким ОСОБА_1 визнано винним і засуджено по ч. 1 ст. 115 КК України, змінити. Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ст. 15 ч. 2 ст. 115 ч. 1 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України і вважати його засудженим по даній статті до 6 (шести) років позбавлення волі. 

В решті вирок залишити без зміни. 

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом шести місяців з дня її проголошення.