Іменем України 

УХВАЛА 

28 квітня 2009 року м. Львів 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в складі: 

головуючого - Макойди З.М.,  

суддів - Калиняк О.М., Голубицького С.С.,  

за участю: 

прокурора - Остапик О.П.,  

засудженого - ОСОБА_1,  

захисника-адвоката - ОСОБА_2,  

розглянувши апеляцію засудженого на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 30 січня 2009 року, яким 

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз 15.03.2002 року Шевченківським районним судом м. Львова за ст. ст. 185 ч. 4, 185 ч.3, 186 ч. 2, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі,  

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч. 2, 185 ч.3 КК України і, з застосуванням ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, засуджено до трьох років позбавлення волі. 

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за ряд крадіжок чужого майна скоєних ним при наступних обставинах : 

ОСОБА_1, маючи непогашену і незняту судимість за вчинені раніше крадіжки майна, 10 січня 2007 року близько 10-ої години, по місцю проживання свого знайомого ОСОБА_3, в АДРЕСА_1, з метою заволодіння майном останнього шляхом зловживання довірою, попросив у того на один день балонову куртку вартістю 140 грн., щоб поносити, на що той 

 Головуючий у першій інстанції - Білінська Г.Б. Справа № 11-а-328/2009 

Доповідач - Голубицький С.С. Категорія - ч. 3 ст. 185 КК 

 погодився, та мобільний телефон, щоб передзвонити. У коридорі квартири ОСОБА_3 дав ОСОБА_1 свій мобільний телефон «НОКІЯ-7260» вартістю 750 грн., щоб він передзвонив, а сам на деякий час вийшов у кімнату де почув, що вхідні двері у квартиру зачинились. Повернувшись в коридор побачив, що ОСОБА_1 пішов, прихопивши із собою його мобільний телефон та куртку, у внутрішній кишені якої знаходилось 600 грн.. В обумовлений час ОСОБА_1 вказані речі йому не повернув та уникав з ним зустрічей, аж поки потерпілий не звернувся в міліцію із заявою про викрадення майна. Таким чином ОСОБА_1 шляхом шахрайства заволодів майном потерпілого ОСОБА_3 в сумі 1490 грн.. 

26 грудня 2006 року, в період з 11. год. 30 хв. до 13 год. 30 хв., шляхом розбиття вікна у дверях ОСОБА_1 проник в будинок АДРЕСА_4, звідки повторно, таємно викрав 1000 доларів США, що за курсом Національного банку України становило 5050 грн., 530 євро, що за курсом Нацонального банку України становило 3530, 8 грн., ювелірні прикраси з золота та інше майно, що належало потерпілій ОСОБА_5, всього на загальну суму 13664 грн. 80 коп.. 

В період з 15 по 18 травня 2007 року ОСОБА_1, шляхом відкриття кватирки проник в квартиру АДРЕСА_2, звідки повторно, таємно викрав 175 євро, що за курсом Національного банку України становило 1194, 4 грн., 111 доларів США, що за курсом Національного банку України становило 560, 55 грн., електрочайник вартістю 100 грн., набір ножів вартістю 200 грн., та інше майно яке належало потерпілому ОСОБА_6, всього на загальну суму 3027, 95 грн.. 

В період з 26 по 28 травня 2007 року ОСОБА_1, шляхом зламу вікна проник в квартиру АДРЕСА_3, звідки повторно, таємно викрав гроші в сумі 1000 грн., 200 євро, що згідно курсу Національного банку України становило 1358, 2 грн., ювелірні прикраси з золота, та інше майно яке належало потерпілій ОСОБА_7, всього на загальну суму 7268, 2 грн.. 

В апеляції засуджений, посилаючись на похилий вік і незадовільний стан здоров'я, скаржиться на суворість призначеного покарання та просить суд апеляційної інстанції вирок змінити, застосувати до нього положення ст. 69 КК України і зменшити призначений районним судом термін відбування покарання. 

Заслухавши доповідь судді Голубицького С.С. про обставини справи, виступи засудженого ОСОБА_1 і його захисника - адвоката ОСОБА_2 на підтримку поданої апеляції, та думку прокурора, яка просила залишити вирок районного суду без зміни, а апеляцію засудженого без задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи, обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів встановила наступне. 

Суд першої інстанції повністю дослідив зібрані докази по справі, правильно встановив фактичні обставини справи і дав вірну юридичну оцінку діям засудженого, правильність якої останнім не оспорюється і сумнівів не викликає. 

Що стосується призначеної засудженому міри покарання то, на думку колегії, її було призначено з дотримання вимог ст. 65 КК України, врахуванням тяжкості скоєного і особи засудженого. 

Всупереч доводам засудженого в апеляції, і як вбачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_1 суд врахував стан його здоров'я. 

Саме тому, незважаючи на кількість вчинених ним крадіжок і суми викраденого майна, та його попередні неодноразові судимості за скоєння корисливих злочинів, районний суд призначив йому мінімальну міру покарання передбачену кримінальним законом за скоєне. 

З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_1 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, внаслідок чого його не можна визнати суворим. 

Доводи засудженого в апеляції про його похилий вік є надуманими, поскільки з матеріалів справи видно, що він є ІНФОРМАЦІЯ_1 і на момент розгляду справи мав вік 43 роки, що не є похилим віком. 

Підстав для застосування до засудженого ст. 69 КК України з матеріалів справи не вбачається. 

Враховуючи наведене колегія вважає, що підстави для задоволення апеляції відсутні. 

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів - 

 ухвалила: 

 Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 30 січня 2009 року, яким його визнано винним і засуджено по ст. ст. 190 ч. 2, 185 ч.3 КК України - без зміни. 

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом шести місяців з дня її проголошення.