Справа № 11А-414/2009 р. Головуючий у І інстанції: Мулявка О.В. 

Категорія ст.ст. 286 ч.2, 289 ч.1 КК України Доповідач: Галапац I.I. 

УХВАЛА 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

23 червня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі: 

Головуючого Галапаца І.І. 

Суддів Вовка А.С., Гаврилова В.М. 

з участю прокурора Остапик О.П. 

захисника-адвоката ОСОБА_1 

засудженого ОСОБА_2 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_3 та державного обвинувача на вирок Радехівського районного суду Львівської області від 23 січня 2009 року, - 

 встановила: 

 цим вироком 

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та житель с Волсвин Сокальського району Львівської області, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, невійськовозобов'язаний, згідно ст. 89 КК України несудимий,  

засуджений за ст. 289 ч.1 КК України на три роки позбавлення волі; за ст. 286 ч.2 КК України три роки два місяці позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. 

Згідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_2 покарання - три роки два місяці позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. 

Запобіжний захід залишено без змін - взяття під варту. 

Строк відбуття покарання обчислюється з 07 вересня 2008 року. 

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 в користь НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області 3 тис. 145 грн. 20 коп. за проведення судово-автотехнічної, трасологічної, комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної, автотоварознавчої експертиз. 

Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 5 тис. 342 грн. 96 коп. матеріальної шкоди та 2 тис. грн. моральної шкоди. 

Вирішено питання з речовими доказами. 

За вироком суду, ОСОБА_2 06 вересня 2008 року приблизно о 18 год. 30 хв., знаходячись у с. Волсвин Сокальського району Львівської області поблизу магазину "Каштан" та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проник в салон автомобіля марки "ЗАЗ-110308", р/н НОМЕР_1, який по довіреності належить ОСОБА_4, завів двигун ключами, які знаходилися в замку запалювання, в результаті незаконно заволодів автомобілем, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 5 тис. 342 грн. 96 грн. 

Крім цього, ОСОБА_2 06 вересня 2008 року о 19 год., керуючи зазначеним автомобілем на автомобільній дорозі напрямку "Радехів-Червоноград", проїжджаючи через с. Корчин Радехівського району Львівської області, порушив вимоги п.п.1.5, 2.1, 2.3 "б", 2.9 "а", 12.1, 12.3, 12.4 ПДР України, а саме проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, керуючи транспортним засобом без посвідчення водія в стані алкогольного сп'яніння, при виборі в установлених межах безпечної швидкості не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним транспортного засобу, а рухаючись із швидкістю понад 75 км/год., що є перевищенням встановленої у населених пунктах допустимої швидкості 60 км/год., створив аварійну обстановку та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_5, який рухався в попутному напрямку та пересікав проїзну частину справа-наліво по ходу руху. Внаслідок наїзду ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди. 

В апеляції потерпілий ОСОБА_3 покликається на те, що призначене судом ОСОБА_2 покарання не відповідає його особі та є явно несправедливим через м'якість. 

Наголошує, що окремі дії ОСОБА_2 підлягають додатковій оцінці та кваліфікації. 

Зазначає, що судом не враховано, що при ДТП загинув його батько, який був для перестарілої матері єдиною опорою у житті, а внаслідок його втрати вона позбавлена також матеріальної підтримки - шахтарської пенсії, яка була основним джерелом для їх існування. 

Вважає, що саме визнання ОСОБА_2 своєї вини не дає підстав для призначення йому мінімального покарання, оскільки його дії після зіткнення свідчать, що щирість каяття у нього відсутня. 

Також зазначає, що під час досудового слідства ОСОБА_2 та його родичі навіть не просили у нього та його матері пробачення. 

Просить вирок районного суду скасувати та постановити свій вирок, призначивши більш суворе покарання. 

Крім цього просить повернути справу на додаткове розслідування в частині вирішення питання про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 135 КК України. 

В апеляції державний обвинувач покликається на те, що вирок суду є незаконним та необгрунтованим у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. 

Вважає, що судом не враховано, що ОСОБА_2 притягався раніше до кримінальної відповідальності, вчинив злочини в стані алкогольного сп'яніння, посередньо характеризується за місцем проживання, не відшкодував завдані злочином збитки. 

Просить вирок районного суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.289, ч.2 ст.286 КК України і засудити за ч.1 ст.289 КК України до 3 років позбавлення волі, за ч.2 ст.286 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, засудити останнього до 5 років позбавлення волі. 

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляції державного обвинувача та потерпілого в частині, що стосується покарання, пояснення засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_1, які заперечили апеляції та просять вирок суду залишити без зміни, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають. 

Як вбачається зі змісту апеляцій, державний обвинувач та потерпілий ОСОБА_3 не оспорюють доведеність вини ОСОБА_2 та кваліфікацію його злочинних дій, а оспорюють міру призначеного останньому покарання, а потерпілий ОСОБА_3 також ставить питання про направлення справи на додаткове розслідування для вирішення питання про кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ст. 135 КК України. 

Колегія суддів вважає, що призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2, районний суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також 

думку потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо призначення покарання останньому. 

Ті обтяжуючі покарання обставини, на які покликається в апеляції державний обвинувач, судом теж враховані. 

А тому колегія суддів приходить до висновку, що покарання засудженому ОСОБА_2 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, є необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. 

Що стосується покликання в апеляції потерпілого про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування для додаткової кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 за ст. 135 КК України, то колегія суддів підстав для цього не вбачає. 

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, - 

 ухвалила: 

 вирок Радехівського районного суду Львівської області від 23 січня 2009 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції державного обвинувача та потерпілого ОСОБА_3 - без задоволення.