Справа № 22ц-7607/2009

Головуючий у 1 інстанції Гапонов А.В.

Категорія – 27

 Доповідач Ігнатова Л.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді: Новосядлої В.М., Суддів: Ігнатової Л.Є., Алекєєва А.В., при секретарі Алексєєвої Г.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 травня 2009 року по справі за позовом Кредитної спілки «Кредо» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У березні 2009 року позивач - Кредитна спілка «Кредо» звернулася до суду з позовними вимогами про розірвання кредитного договору від 04.10.2007 року, стягнення на його користь з ОСОБА_1 загальний борг за цим договором у сумі 11978, 50 грн. та судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що на підставі кредитного договору № 2279, укладеного 04.10.2007 року відповідачки ОСОБА_1 був наданий кредит в розмірі 5 200 грн. строком на 18 місяців зі сплатою процентів у розмірі 36 % річних та повністю повернути кредитні ресурси до 4 квітня 2009 року .

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця в у розмірі, встановленому в графіку погашення кредиту зі сплатою процентної ставки 36 % річних.

Однак ОСОБА_1 виконувалися умови погашення кредиту не належним чином, сплативши лише суму нарахованих відсотків у розмірі 156 грн., а також суму щомісячних платежів за кредитом на погашення заборгованості по Кредитним ресурсам у розмірі 1 601, 50 грн. (а.с.31)

Станом на 03.03.2009 року заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 має 121 26, 26 грн., яка складається з: 3598, 50 грн. - заборгованість за кредитом;   2340   грн.   -   заборгованість   по   процентам   за   користування

кредитом; 5460 грн. - заборгованість по підвищеним процентам за користування кредитом; та 578 грн. - проценти за користування безпідставно набутим майном (грошима).

Банк звертався до позичальника про виконання зобов»язання, але воно до теперішнього часу не виконано.

Тому позивач відповідно до вимог статей 526, 536, 651, 1049, 1050, 1212, 1214 та 1054 ЦК України ставить питання про розірвання кредитного договору з відповідачкою, стягнення з неї вказаної суми та про стягнення судових витрат.

Рішенням Краматорського міського суду від 29.05.2009 року позовні вимоги задоволені частково.

Розірваний кредитний договір № 2279 від 04.10.2007 року, укладений між кредитною спілкою «Кредо» та ОСОБА_1

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки Кредо» заборгованість за кредитом - 3598, 50 грн., відсотки за користування кредитом - 2340 грн., підвищені відсотки за договором - 5460 грн. та вирішено питання відносно судових витрат.

В стягненні 578 грн. (відсотки за користування безпідставно набутим майном) - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права. А саме: дійсно між нею та позивачем був укладений кредитний договір від 04.10.2007 року, однак вона відповідно до цього договору ніяких грошей не отримувала і цей факт в судовому засіданні підтвердив представник позивача, хоча суд на ці обставини не звернув уваги.

Також, суд безпідставно стягнув підвищенні відсотки за договором в розмірі 5460 грн.

Відповідно до п.3.7. кредитного договору, кредит може визнаватися кредитом з підвищеним ризиком за рішенням Кредитного комітету у разі несвоєчасного надходження планового платежу. Однак позивачем не надано доказів того, що даний кредит в установленому договором порядку був визнаний кредитом з підвищеним ризиком. В справі відсутні докази того, що таке питання взагалі розглядалося кредитним комітетом.

Крім того, відповідно до ч.4 п.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Вона ж не була повідомлена позивачем про зміну відсоткової ставки, тому вважає, що застосування відсоткової ставки в розмірі 120% є незаконною та протирічить вимогам зазначеного Закону.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, представників позивачів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що зобов"язання, узяті ОСОБА_1 за кредитним договором з її боку виконувалися не належним чином.

Відмовляючи у задоволенні позову відносно стягнення з відповідачки процентів за користування безпідставно набутим майном - грошима - у сумі 575 грн., суд виходив із того, що позивачка законно отримала гроші в кредит за договором.

Апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об»єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором, процентів за користування кредитом, підвищених процентів ґрунтуються на законі.

У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив, ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи відповідачки відносно того, що вона за кредитним договором від 04.10.2007року не отримувала кредит. Такі доводи спростовуються матеріалами справи, а саме видатковим касовим ордером від 04.10.2007 року з якого вбачається, що відповідачки був виданий кредит в сумі 5 200 грн. і цю суму вона отримала, про що свідчить її підпис, (а.с. 10). Ці обставини в апеляційному судовому засіданні підтвердила і сама ОСОБА_1

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи ОСОБА_1, що таке питання як визнання її кредиту кредитом з підвищеним ризиком та встановлення за цим кредитом ще і відсоткової ставки у розмірі 120% річних, Кредитним комітетом позивача взагалі не розглядалося і не яке рішення не приймалося, а тому позивач не вправі був ставити питання про стягнення з неї підвищених процентів по договору в сумі 5498, 50грн., оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Так пунктами 3.5., 3.7. та 3.8. Кредитного договору за № 2279 від 04.10.2007 року передбачено, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом відбувається в такому порядку: першочергово проценти, а в наступну чергу сума кредиту та відповідно до встановленого графіку (а.с.9).

За будь-яких умов, у разі несвоєчасного надходження планового платежу повністю або частково за рішенням Кредитного комітету Кредитодавця цей кредит може визнаватися кредитом з підвищеним ризиком.

Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком процентна ставка за ним встановлюється у розмірі 120% річних від початково виданої суми кредиту.

З особової картки ОСОБА_1 вбачається, що відповідачка несвоєчасно проводила погашення кредиту та процентів за користування кредитом (а.с.31)

У зв»язку з чим кредитним комітетом кредитної спілки «Кредо» від 21.11.2007 року було прийнято рішення за яким визнано кредит відповідачки кредитом з підвищеним ризиком та встановлено за цим кредитом відсоткову ставку у розмірі 120% річних від початково виданих сум до моменту погашення боргу., згідно графіка платежів - з 04.12.2007 року. (а.с. 30)

Як пояснила відповідачка в апеляційному судовому засіданні, їй були відомі умови кредитного договору і з підставами застосування відсоткової ставки у розмірі 120% вона знайома, а також була знайома з рішенням кредитного комітету про визнання її кредиту кредитом з підвищеним ризиком, але вважала, що позивач відносно неї такі санкції не буде застосовувати.

Усі інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, а рішення суду залишити без змін, як таке, що відповідає вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від хилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 29 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.