Справа №11а-396/09 Головуючий у 1 інстанції Гудим Л.Я.
Категорія ст.125 ч.1 КК України Доповідач: Танечний І.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року червня 23 дня Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого Леона О.І.
Суддів Партики І.В., Танечника І.І.
з участю прокурора
та адвоката
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями
потерпілого і підсудного ОСОБА_1 на постанову Бориславського міського суду Львівської області від 18 лютого 2008 року та вирок цього ж суду від 08 травня 2008 року.
Постановою місцевого суду від 18 лютого 2008 року (а.с. 184) кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ч.2 ст.125 КК України провадженням закрито. Підставою такого рішення стало те, що потерпілий ОСОБА_1 неодноразово без поважних причин не з"являвся в судові засідання.
В своїй апеляції потерпілий ОСОБА_1 зазначав, що, на його думку, постанова суду є упередженою, необ"єктивною і такою, що не ґрунтується на вимогах закону. Покликався на те, що про судове засідання по справі на 04 лютого 2008 року не був повідомлений судом, а 18 березня 2008 року не зміг приймати участь в засіданні, оскільки проходив курс лікування в Бориславській міській лікарні. Просив скасувати оскаржувану постанову, а справу за його обвинуваченням відносно подружжя ОСОБА_3 направити на новий розгляд в іншому складі суду.
Вироком місцевого суду від 08 травня 2008 року (а.с.212-216) ОСОБА_1, народження 15.01.1959 року, уродженець м.Борислава Львівської області, українець громадянин України, з середньою освітою, одружений, несудимий, непрацюючий, проживаючий за адресою - АДРЕСА_1 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.125ч.1 КК України. Його звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу провадженням закрито у зв"язку із закінченням строку давності. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 593 грн. 18 коп. матеріальної шкоди та 500 грн. моральної шкоди.
ОСОБА_1 обрана судом підписка про невиїзд.
ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що він 05 серпня 2005 року близько 15 год.20 хв., перебуваючи біля будинку № 20 по вул. Весняна в м. Бориславі, підійшов до потерпілого ОСОБА_2 та наніс йому удар в груди, поваливши на землю, після чого знову наніс йому удар в обличчя - в область верхньої губи та впав на нього зверху, заподіявши умисно ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження на грунті особистих неприязних відносин.
Підсудний ОСОБА_1 у своїй апеляції (а.с.225-227) зазначав про те, що, на його думку, вирок, як і весь процес розгляду кримінальної справи, є упередженим, необ"ективним, не ґрунтується на вимогах закону. Покликався на те, що скарга ОСОБА_2 не відповідала вимогам ст.ст. 223, 224 КПК України, але суддя, замість залишення її без розгляду, безпідставно порушив проти нього кримінальну справу. Крім того вказував на те, що суд у вироку покликався на показання свідка ОСОБА_4, яка не була очевидцем конфлікту, але не зазначив показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які бачили конфлікт. Також суд, не оглянувши речових доказів - речей ОСОБА_2, не провівши товарознавчої експертизи, задоволив його позовні вимоги. Вважав себе найбільш постраждалим під час конфлікту, який мав місце 05 серпня 2005 року, тому просив вирок скасувати, а справу направити на новий розгляд в іншому складі суду.
Заслухавши доповідача, міркування потерпілого - підсудного ОСОБА_1 про необхідність скасування судових рішень місцевого суду на направлення справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого ОСОБА_1 відносно постанови підлягає до задоволення, а апеляція підсудного ОСОБА_1 стосовно вироку не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що суддею місцевого суду 27 березня 2006 року прийнято рішення: про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 за скаргою ОСОБА_1 в порядку ст.27 КПК України, а також про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, за скаргою ОСОБА_2 в порядку ст.27 КПК України. Всі троє осіб віддані до суду, а об'єднана справа призначена до розгляду (а.с.3З - 36).
Наведені рішення відповідають вимогам закону, оскільки в скаргах сторін містилося достатньо даних, які вказували на вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.27 КПК України, під час інциденту, який мав місце 05 серпня 2005 року близько 15 години 20 хвилин біля будинку № 20 по вул. Весняна в м.Бориславі.
З матеріалів справи вбачається, що потерпілий - підсудний ОСОБА_1 16 разів не з"являвся в судові засідання, у зв"язку з чим судом винесено шість постанов про його примусовий привід в судове засідання, а також 18 лютого 2008 року прийнято рішення про закриття провадженням кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.2 ст.125 КК України через неявку потерпілого ОСОБА_1 в судові засідання 04 лютого 2008 року та 18 лютого 2008 року без поважної причини (а.с. 171, 183, 184), а його поведінка розцінена судом як небажання підтримувати висунуте обвинувачення.
Згідно ст.282 ч.3 КПК України суд своєю ухвалою (постановою) закриває справу про злочин, зазначений у ч.1 ст. 27 КПК України, за примиренням сторін чи у зв"язку з неявкою потерпілого в судове засідання без поважних причин.
Перевіряючи поважність причин відсутності потерпілого ОСОБА_1 в судових засіданнях 04 лютого 2008 року та 18 лютого 2008 року, колегією суддів встановлено, що про перше засідання він у встановленому порядку не був повідомлений, а в друге засідання не з"явився, оскільки в той день перебував на амбулаторному лікуванні в лікаря-травматолога, що підтверджується відповідною медичною довідкою, долученою до апеляції, та листом головного лікаря Бориславської центральної міської лікарні від 19 червня 2009 року.
Про перебування на лікуванні 18 лютого 2008 року потерпілий ОСОБА_1 місцевий суд не повідомив, що призвело до передчасного рішення про закриття провадженням кримінальної справи про обвинувачення подружжя ОСОБА_3 за ст. 125 ч.2 КК України в порядку ст. 282 ч.3 КПК України.
Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами, вина ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, при вказаних у вироку обставинах, повністю доведена, хоча він її не визнав та показав в судовому засіданні, що проживає в АДРЕСА_2 а по сусідству - в будинку № 20 проживає ОСОБА_2 зі своєю сім"єю, з членами якої він у неприязнених стосунках. 05 серпня 2005 року біля 15 години від побачив як ОСОБА_2 на автомобілі приїхав до свого будинку. Коли ж ОСОБА_2 вийшов з автомобіля, то він зробив йому зауваження на рахунок того, що останній зі свого подвір"я на територію його будинковолодіння спускає дощові води, в результаті чого він змушений на своєму подвір'ї копати канави для відводу води. У відповідь потерпілий зі своєю дружиною - ОСОБА_3 накинулись на нього: ОСОБА_2 бив його кулаками, а дружина ОСОБА_3 копала його ногами по тілу. Припинив даний інцидент сусід ОСОБА_5, який їх розтягнув.
Суд першої інстанції дав належну оцінку таким показанням підсудного ОСОБА_1, не надавши їм віри в тій частині, що він не наносив умисне легке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_2 на грунті неприязних між ними відносин.
Даний висновок місцевого суду підставно обґрунтовується наступними доказами:
-показаннями потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні про те, що ініціатором інциденту 05 серпня 2005 року був його сусід ОСОБА_1, який першим став звертатися до нього непристойно, копав ногами його автомобіль, наніс йому удар в груди та повалив на землю, де він став захищатися в присутності дружини;
-показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про бійку між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який був її ініціатором;
-показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_9 про те, що вони бачили як в кінці серпня 2005 року відбулась бійка між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 біля будинку № 18 по вул. Весняна в м.Бориславі;
-показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що по виклику прибув на місце інциденту між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Бачив у ОСОБА_2 кров на обличчі, його розбиті окуляри та брудний одяг;
-висновком судово-медичного експерта від 08 серпня 2005 року про те, що у гр.. ОСОБА_2, 41-го року, малися тілесні ушкодження: забій м"яких тканин потилиці, садна на верхній губі зліва, в ділянках ліктьового та колінного суглобу, на спинковій поверхні обох китиць. По ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Суд першої інстанції дав належну оцінку наведеним доказам, які з достовірністю стверджують вину підсудного ОСОБА_1 у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 на грунті довготривалих неприязнених відносин.
Доводи апеляції підсудного ОСОБА_1 правильних висновків суду не спростовують, стосуються обставин, які судом належно встановлені та достатні для кваліфікації його дій за ст. 125 ч.1 КК України.
Враховуючи ту обставину, що на момент винесення вироку закінчився строк давності, тому суд першої інстанції підставно визнав винуватим ОСОБА_1 за ст. 125 ч.1 КК України, звільнив його від кримінальної відповідальності, а справу провадженням закрив на підставі ст.49 КК України.
При прийнятті цього рішення колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, тому правових підстав для задоволення апеляції підсудного ОСОБА_1 немає.
За наведених обставин колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляції потерпілого ОСОБА_1 на постанову місцевого суду по даній справі від 18 лютого 2008 року, та про відмову в задоволенні апеляції підсудного ОСОБА_1 на вирок місцевого суду від 08 травня 2008 року.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 369 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_1 від 24 квітня 2008 року задоволити.
Постанову Бориславського міського суду Львівської області від 18 лютого 2008 року про закриття провадженням кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_3 за ч.2 ст.125 КК України скасувати. Справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Вирок Бориславського міського суду Львівської області від 08 травня 2008 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію від 22 травня 2008 року - без задоволення.