УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Ісаєва Г.А.

Суддів: Ланкова М.В.

Белинчук Т.Г.

При секретарі: Кравчук З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Кримської геофізичної експедиції «Кримгеофізика», третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Сімферополі АР Крим, про стягнення втраченого заробітку, та одноразової допомоги у зв'язку з трудовим каліцтвом та втратою працездатності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 26 травня 2009 року, -

встановила:

16 вересня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кримської геофізичної експедиції «Кримгеофізика», третя особа відділення виконавчої дирекції в м. Сімферополі Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Сімферополі АР Крим (далі відділення ВД Фонду в м. Сімферополі), про стягнення втраченого заробітку, та одноразової допомоги у зв'язку з трудовим каліцтвом та втратою працездатності.

Свої вимоги мотивує тим, що 02 серпня 1978 року при виконанні трудових обов'язків отримав трудове каліцтво і йому встановлена 2 група інвалідності з втратою 75% працездатності. 21 грудня 1982 року встановлено 80% втрати працездатності безстроково. У зв'язку з тим, що після звернення до Кримської геофізичної експедиції «Кримгеофізика», 01 грудня 2006 року, із заявою про нарахування йому втраченого заробітку, йому не виплатили одноразову грошову допомогу і здійснили виплати не за останні три роки, а з часу звернення, просить стягнути з Кримської геофізичної експедиції «Кримгеофізика» на його користь, із розрахунку його середньої заробітної плати 1506 грн. 65 коп., одноразову грошову допомогу в розмірі 120532 грн. та 43391 грн. 52 коп. втраченого заробітку за три роки.

Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 26 травня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи.

Справа № 22ц-5158/2009 р/ Головуючий суду першої інстанції Шофаренко Ю.Ф.

Доповідач Белинчук Т.Г.

У запереченнях на апеляційну скаргу відділення ВД Фонду у м. Сімферополі просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, а апеляційну скаргу відхилити як необгрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постановляючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заяву про сплату страхових виплат позивач подав після спливу трьох років з дня встановлення стійкої втрати працездатності, тому підстав для стягнення страхових виплат за останні три року не має. Відмовляючи у стягненні одноразової допомоги, суд послався на те, що вона передбачена законом, якій набрав чинності 24.11.1992 року, тому вона виплачується тільки особам, яким вперше встановлена стійка втрата працездатності після цієї дати.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 02 серпня 1978 року при виконанні трудових обов'язків отримав трудове каліцтво і йому встановлена 2 група інвалідності з втратою 75% працездатності. 21 грудня 1982 року встановлено 80% втрати працездатності безстроково.

01.12.2006 року позивач вперше звернувся до відповідача із заявою про нарахування йому втраченого заробітку. З 01.12.2006 року по 31.01.2008 року проведення страхових виплат здійснював відповідач.

З 25.01.2008 року постановою відділення ВД Фонду у м. Сімферополі ОСОБА_2 продовжена виплата втраченого заробітку у розмірі 1205 грн. 32 коп. Фондом.

Частина 3 статті 40 Закону України «Про загально обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачає, що якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінчені трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку, страхові виплати провадяться з дня звернення.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у частині позову про стягнення відшкодування втраченого заробітку за останні три року, і посилання апелянта в цій частині є безпідставними.

Право потерпілого від нещасного випадку на виробництві на отримання одноразової допомоги передбачено Законом України «Про охорону праці», якій набрав чинності 24.11.1992 року. Вказана допомога виплачується лише тим особам, яким за наслідками огляду МСЕК після 24.11.1992 року вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом.

Судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення суду помилково вказана назва цього закону. Аналізуючи дату набрання законом чинності - 24.11.1992 року, його зміст, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у частині позову про стягнення одноразової допомоги, аналізував саме Закон України «Про охорону праці».

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими і такими, що підтверджені доказами наявними по справі наданими сторонами на засадах змагальності, відповідно до вимог статті 10 ЦПК України, яким

судом була надана належна правова оцінка, згідно з правилами статті 212 ЦПК України, кожному окремо і всім у сукупності.

У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав до його відміни немає.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 26 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.