Справа № 22-1074/2009 рік Головуючий у 1 інстанції Шульженко Л.Б.

Категорія 32 Доповідач Ігнатова Л.Є.

УХВАЛА

іменем України

4 лютого 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої: Краснощокової Н.С.,  

суддів: Ігнатової Л.Є., Маширо О.П.,

при секретарі Лєдовській О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 1 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве про відшкодування моральної шкоди,

установив:

До апеляційного суду звернулось відділення виконавчої дирекції Фонду з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та з відділення Фонду на його користь стягнуто 21 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

При цьому суд виходив з того, що позивач, працюючи на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах зі шкідливими умовами праці, набув професійних захворювань.

Висновком МСЕК від 11.10.2001 року йому було уперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності у зв»язку з професійним захворюванням, а висновком МСЕК від 26.09.2002 року визнаний інвалідом 2 групи безстроково з втратою професійної працездатності 70 % у зв»язку з професійним захворюванням.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду просить рішення суду скасувати та відмовити позивачеві у задоволенні його вимог.

Суд не врахував, що позивач не надав ніяких доказів щодо факту спричинення йому моральної шкоди та наявності його моральних страждань у зв»язку з втратою здоров»я.

Крім того, рішення суду було прийняте після набрання чинності Законами України «Про Державний бюджет на 2006 рік» , «Про Державний бюджет на 2007 рік» та „Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими було спочатку зупинено дію тих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", якими передбачалось право

застрахованих та членів їх сімей на моральне відшкодування, а потім ці положення закону були взагалі виключені.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивача ґрунтуються на законі.

У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки позивачеві уперше встановлено втрату професійної працездатності у зв»язку з професійним захворюванням у розмірі 40% висновком МСЕК від 11.10.2001 року, а 26.09.2002 року висновком МСЕК було встановлено стійку втрату професійної працездатності та другу групу інвалідності у зв»язку з професійним захворюванням, тобто в період дії Закону України «Про державне загальнообов»язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом"якшують або скасовують відповідальність особи.

Визначаючи розмір морального відшкодування, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивач є інвалідом другої групи, частково втратив професійну працездатність, часто хворіє, тому апеляційний суд вважає, що стягнутий судом розмір моральної шкоди повністю відповідає принципам розумності та справедливості, які встановлені ст. 23 ЦК України.

Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони не впливають.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, а рішення суду залишити без змін як таке, що відповідає вимогам закону.

Керуючись ст., ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 1 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.