РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді: Сіротюка В.Г.,

суддів: Адаменко О.Г, Руснак А.П.,  

при секретарі: Приходько Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Тайганського міжрайонного управління водного господарства до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Державна податкова інспекція у Білогірському районі АРК про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою Тайганського міжрайонного управління водного господарства на рішення Білогірського районного суду АРК від 17 березня 2009 року

встановила:

у квітні 2008 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що перевіркою Східного регіонального контрольно-ревізійного відділення у Білогірському районі фінансово-господарської діяльності Тайганського МУВГ за період з 01 жовтня 2005 року по 01 жовтня 2007 року було виявлено, що у порушення п.п. 5.22 «Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог для виконання кошторису бюджетних організацій» затвердженого постановою КМУ від 28 лютого 2002 року за № 228 - Тайганським МУВГ здійснено незаконне перерахування у 2006 році грошових коштів у сумі 2 564, 72 грн. на оплату штрафних санкцій за порушення платіжної дисципліни у 2003 -2005 роках при сплаті податку з власників транспортних засобів, внаслідок неналежного виконання відповідачами своїх посадових обов'язків підприємству спричинено матеріальну шкоду.

Рішенням Білогірського районного суду АРК від 17 березня 2009 року у задоволенні позову Тайганського міжрайонного управління водного господарства до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа Державна податкова інспекція у Білогірському районі АРК про відшкодування шкоди у сумі 2 564, 72 грн. відмовлено.

В апеляційній скарзі Тайганське міжрайонне управління водного господарства просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити по справі нове рішення, яким його позов задовольнити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд неправильно застосував положення КЗпП України щодо строків звернення до суду та не врахував докази на підтвердження існування можливості своєчасної сплати податку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову Тайганського МУВД до відповідачів про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції послався, як на встановлені, на такі фактичні обставини.

Відповідачі знаходяться у трудових відносинах з позивачем. ОСОБА_2, як головний бухгалтер цієї державної установи, мала організувати бухгалтерській облік відповідно до положення «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Справа № 22-ц-3632/2009р. Головуючий суду першої інстанції Куртлушаєв М.І.

Доповідач Руснак А.П.

Перевіркою Східного регіонального контрольно - ревізійного відділення у Білогірському районі фінансово-господарської діяльності Тайганського МУВГ за період з 01 жовтня 2005 року по 01 жовтня 2007 року було виявлено, що у порушення п.п. 5.22 «Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог для виконання кошторису бюджетних організацій» затвердженого постановою КМУ від 28 лютого 2002 року за № 228 - Тайганським МУВГ здійснено незаконне перерахування у 2006 році грошових коштів у сумі 2 564, 72 грн. на оплату штрафних санкцій за порушення платіжної дисципліни у 2003 -2005 роках при сплаті податку з власників транспортних засобів.

Виходячи з конкретних обставин спричинення шкоди позивачеві, суд першої інстанції зазначив, що відсутність можливості виконання належним чином відповідачкою своїх трудових обов'язків, полягала у недостатній кількості коштів на рахунку установи на час сплати податків.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав бухгалтерські документи, які б мали свідчити про наявність коштів на рахунку установи, але вони не спростовують тверджень відповідачки про їх недостатність. На проведенні бухгалтерської чи іншої експертизи, позивач не наполягав.

За таких обставин висновки суду про відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається позивач, і недоведеність позовних вимог є обґрунтованими.

Згідно з вимогами ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи представника позивача про те, що винний характер бездіяльності відповідачки підтверджується актом ревізії фінансово - господарчої діяльності від 19 жовтня 2007 року, спростовуються матеріалами справи, а саме - цим актом зафіксовано лише факт порушення платіжної дисципліни установою, де відповідачка виконувала обв'язки головного бухгалтера.

Інші доводи скарги про безпідставне застосування судом положень статті 233 КЗпП України щодо спливу строку звернення до суду, заслуговують на увагу.

Оскільки при пропуску встановленого законом строку для звернення до суду у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд повинен з'ясувати не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін.

Судом досить повно з'ясовані обставини справи, права, обов'язки сторін та зроблено висновок про відсутність порушення права та відмову у позові, тому з мотивувальної частини рішення слід виключити посилання суду на відмову в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, а оскаржуване рішення змінити з підстав передбачених п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 303, 304, п. 4. ч. 1.ст.309, 313, 314, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

вирішила:

Апеляційну скаргу Тайганського міжрайонного управління водного господарства задовольнити частково.

Рішення Білогірського районного суду АРК від 17 березня 2009 року змінити, виключивши з нього посилання на відмову в позові у зв'язку зі спливом позовної давності.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.