Справа №7373

Головуючий у 1 інстанції Іванов В.М.

Категорія 26

Доповідач Лук'янова С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2008 року       Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лоленко А.В.

суддів  Лук'янової С.В., Солодовник О.Ф.

при секретарі Стефановій І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі міста Донецька на рішення Петровського районного суду міста Донецька від 12 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі міста Донецька про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Петровського районного суду міста Донецька від 12 вересня 2008 року і ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Відповідач відшкодовує спричинення моральної шкоди, якщо факт спричинення такої шкоди підтверджений висновком МСЕК. Але надані позивачем медичні документи не підтверджують факту спричинення йому моральної шкоди.

Відділення Фонду призначило і виплатило позивачу одноразову допомогу і щомісячні платежі. Тому відповідач вважає, що повністю відшкодував позивачу шкоду, спричинену професійним захворюванням. Позивач є працездатною особою.

Позивач не надав суду доказів, передбачених ст.57 ЦПК України.

Відшкодування позивачу моральної шкоди передбачено ст.. 237-1 КЗпП України.

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого 2008 року виключив із Закону ч.3 ст.34, що суд першої інстанції не врахував.

Суд безпідставно стягнув на користь позивача 18 тисячі гривень, в судове засідання не були надані належні докази, передбачені ст.57 ЦПК України (а.с.37-39).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача не визнав апеляційну скаргу і просить залишити без зміни рішення суду першої інстанції; представник відповідача не з'явився в судове засідання апеляційного суду, відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відповідною розпискою.

Рішення Петровського районного суду міста Донецька від 25 липня 2008 року частково задоволений позов і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 18 тисячі гривень.

Цим рішенням встановлено, що позивач працював на підприємствах вугільної промисловості, при виконанні трудових обов'язків отримав професійне захворювання: хронічний обструктивний бронхіт, яке виявлено у позивача 18 лютого 2003 року.

10 березня 2004 року МСЕК встановила позивачу стійку втрату професійної працездатності у розмірі 40% безстроково і третю групу інвалідності.

Визначаючи розмір суми у відшкодування моральної шкоди позивачу, суд врахував, що з 1 квітня 2008 року мінімальний розмір заробітної плати складає 525 грн., в також глибину моральних і фізичних страждань позивача з приводу ушкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, принципи розумності і справедливості (а.с.33-34).

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що внаслідок придбаного позивачем при виконанні трудових обов'язків професійного захворювання здоров'ю позивача завдано шкоду, наявність якої у зв'язку із цим професійним захворюванням (хронічний обструктивний бронхіт) позивачу вперше МСЕК була встановлена 10 березня 2004 року в розмірі 40% (а.с.13, 15). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", редакція якого діяла на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди, тобто 10 березня 2004 року, і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1 -рп/2004.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності через професійне захворювання у розмірі 40%.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів (а.с.6-9, 13, 15, 16) підтверджують факт спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок   професійного захворювання,   у   зв'язку з яким 10 березня 2004 року

МСЕК вперше встановила позивачу втрату 40% професійної працездатності. Представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції не оспорював ці докази. Вказані обставини спростовують довід апеляційної скарги про відсутність належних доказів в обґрунтування позову.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що на час звернення позивача із зазначеним позовом із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон) виключені статті, які передбачали можливість відшкодування моральної шкоди, оскільки право на відшкодування моральної шкоди через професійне захворювання виникло у позивача 10 березня 2004 році, тобто під час дії Закону.

Довід апеляційної скарги відповідача про належність застосувати вимог ст. 237-1 КЗпП України не заслуговує на увагу, оскільки Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, а позивач не перебував і не перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Відносини між позивачем і відповідачем в частині відшкодування моральної шкоди, спричиненою ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, з 1 квітня 2001 року і на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди регулюються спеціальним Законом, тому саме відповідач у справі є належним відповідачем при відшкодуванні моральної шкоди, спричиненої позивачу ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.

Факт виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги, щомісячних платежів не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки вказані види виплат і відшкодування моральної шкоди є самостійними видами виплат у відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, які відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував глибину моральних і фізичних страждань позивача з приводу ушкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, принципи розумності і справедливості. Сукупність цих обставин, конкретні обставини справи, а також характер і обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав і продовжує зазнавати позивач; характер додаткових зусиль необхідних позивачу для організації свого життя дозволили суду визначити у відшкодування позивачу моральної шкоди суму 18 тисячі гривень. Саме ця сума відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та принципам розумності, виваженості і справедливості. Апеляційний суд не знаходить підстав для зміни суми, стягнутої рішенням суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі міста Донецька відхилити.

Рішення Петровського районного суду міста Донецька від 12 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.