Справа № 22- 7551\2008 р.
Головуючий 1 інстанції Іванов В.М.
Категорія 26
Доповідач Висоцька В.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 листопада 2008 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
в складі
головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C. суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.
при секретарі Стефановій І.М.
з участю представника Гуцу М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька (далі Фонд) про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 22 вересня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди задоволені частково. На користь ОСОБА_2 з Фонду було стягнуто моральну шкоду у розмірі 15 000 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач - Фонд просить рішення суду скасувати та в задоволенні позову відмовити, оскільки суд першої інстанції не врахував, що висновком МСЕК не встановлений факт спричинення позивачу моральної шкоди та позивач не навів доказів спричинення йому моральної шкоди, та дія закону, що надає право на відшкодування моральної шкоди з Фонду, була зупинена, а з 20 березня 2007 року -виключена. В судовому засіданні представник відповідача Гуцу М.В. підтримала скаргу.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача ОСОБА_3 просить розглянути справу в його відсутності.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачу завдано моральну шкоду професійним захворюванням - хронічним обструктивним бронхітом пилової етіології другого ступеня, емфізема легенів: завдано фізичний біль, він не може вести звичайний спосіб життя, порушені його нормальні життєві зв'язки, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином, судом встановлено порушення законних прав позивача по справі. Оскільки по справі встановлено втрату позивачем 30 % професійної працездатності з 5 травня 2005 року, суд визначив та стягнув із відповідача 15 000 грн. моральної шкоди.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягають відхиленню, рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
За змістом ст.ст.1, 21, 28, 30, 34, 35 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати. Право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 знаходився в трудових відносинах з вугледобувними підприємствах з 1972 по 2007 рік. У зв'язку з впливом шкідливих умов праці він отримав професійне захворювання - хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології другого ступеня, емфізема легенів, легенева недостатність. Зазначене підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання, висновком лікарської - експертної комісії (а.с. 16, 24 ). Висновком МСЕК від 11.05.2005 року позивачу було встановлено 30 % втрати працездатності безстроково, визнаний інвалідом 3 групи (а.с.28).
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю за нормами вищеназваного Закону.
Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди спростовується матеріалами справи. Згідно медичних документів у зв'язку з професійним захворюванням позивач страждає на фізичний біль, кашель, нехватку повітря при диханні, порушене нормальне функціонування легенів, не може вести звичайний спосіб життя, тривалий знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні (а. с. 19-23).
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.
Доводи відповідача про відсутність у справі висновку МСЕК про завдання моральної шкоди не відповідають вимогам п.3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, й з дотриманням вимог ч.3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначив таке відшкодування в розмірі 15 000 грн.
Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд навів в рішенні відповідні мотиви. Підстав для зменшення розміру моральної - шкоди не вбачається.
Доводи відповідача про зупинення дії норми, яка передбачає право на відшкодування моральної шкоди Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" та про виключення цієї норми Законом України від 23 лютого 2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили страту працездатності», неспроможні.
Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача 20 липня 2005 року, тобто ще до набрання чинності як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23 лютого 2007 року.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладання на відділення Фонду обов'язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.
За таких підстав апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому апеляція підлягає відхиленню.
У відповідності частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.307- 315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Петровському районі м. Донецька відхилити.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 22 вересня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.