Справа № 22-7333/2008 рік Головуючий у 1 інстанції Федько С.П.

Категорія 32 Доповідач ІгнатоваЛ.Є.

УХВАЛА

іменем України

05 листопада 2008 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої: Краснощокової Н.С.,

суддів: Ігнатової Л.Є., Маширо О.П.,

при секретарі Степаненко В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально -Міському районі м. Горлівки на рішення Центрально - Міського районного суду м. Горлівки від 10 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально -Міському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди,

установив:

До апеляційного суду звернулось відділення виконавчої дирекції Фонду з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та з відділення Фонду на його користь стягнуто 14 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

При цьому суд виходив з того, що позивач, працюючи на шахтах ім. „Ізотова" та „В.І. Леніна" забійником, набув професійних захворювань.

Висновком МСЕК від 09.07.2002 року йому було уперше встановлено 25% стійкої втрати професійної працездатності у зв»язку з вібраційною хворобою.

При повторному огляді 31.03.04 року йому було встановлено 45% втрати працездатності, при цьому: 25% - у зв»язку із вібраційною хворобою та 20% у зв»язку з хронічним бронхітом, а також третю групу інвалідності.

31.03.05 року вказана ступінь стійкої втрати працездатності та третя група інвалідності були встановлені ОСОБА_1 безстроково.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні його позову в повному обсязі.

Зазначаючи, що, суд не врахував, що позивач не надав ніяких доказів щодо факту спричинення йому моральної шкоди та наявності його моральних страждань у зв»язку з втратою здоров»я.

Крім того, рішення суду було прийняте після набрання чинності Законами України «Про Державний бюджет на 2006 рік» , «Про Державний бюджет

на 2007 рік» та „Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими було спочатку зупинено дію тих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", якими передбачалось право застрахованих та членів їх сімей на моральне відшкодування, а потім ці положення закону були взагалі виключені.

Більш того, Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» передбачено, що з 1 січня 2008 року моральне відшкодування у вказаних вище випадках не проводиться взагалі, тобто незалежно від часу настання страхового випадку.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, судове рішення залишити без змін, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміц, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, шо оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивача ґрунтуються на законі.

У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки позивачеві уперше висновком МСЕК було встановлено стійку втрату професійної працездатності та першу групу інвалідності у зв»язку з виробничою травмою 9 липня 2002 року, тобто в період дії Закону України «Про державне загальнообов»язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до вимог ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом"якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, дія норм Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" та наступні роки не поширюється на правовідносини, що виникли у 2001 році та врегульовані нормами Закону № 1105-ХІУ, які діяли на той час.

Визначаючи розмір морального відшкодування, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач є інвалідом третьої групи, частково втратив професійну працездатність, часто хворіє, тому апеляційний суд вважає, що стягнутий судом розмір моральної шкоди повністю відповідає принципам розумності та справедливості, які встановлені ст. 23 ЦК України.

Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони не впливають.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, а рішення суду залишити без змін як таке, що відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально - Міському районі м. Горлівки відхилити.

Рішення Центрально - Міського районного суду м. Горлівки 10 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.