РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2009 року колегія суддів судової падати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Павловської І.Г.,

Суддів: Іващенко В.В., Руснак А.П.,

При секретарі: Печуріні Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуко», третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористаної відпустки і моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду АРК від 24 березня 2009 року. -

встановила:

у грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 17600 грн., грошову компенсацію за невикористані відпустки в сумі 4000 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн., а також зобов'язати відповідача звільнити його після повного розрахунку, мотивуючи свої вимоги тим, що 01 квітня 2004 року він був прийнятий на роботу в ТОВ «Яблуко» на посаду інженера -енергетика на підставі контракту з окладом у розмірі 800 грн. 01 липня 2007 року йому припинили виплачувати заробітну платню. В грудні 2007 року він тричі звертався до керівництва підприємства з проханням сплатити йому заборгованість та звільнити його з підприємства, але до цього часу запис про звільнення в його трудовій книжці не зроблений та розрахунок з ним не проведений. Також за період роботи з 2004 по 2008 рік він не використав щорічні відпустки, заборгованість по яких складає 4000 грн. Вимоги про стягнення моральної шкоди мотивує тим, що з вини відповідача він тривалий час позбавлений засобів для існування.

Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 24 березня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Яблуко» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платні у сумі 4800 грн., моральну шкоду у сумі 500 грн., а всього - 5300 грн., судовий збір на користь держави у сумі 59 грн. 50 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити по справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Позивач 01 вересня 2004 року був прийнятий на роботу до товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуко» на посаду інженера - електрика. За умовами контракту, він мав бути подовженим кожен рік, якщо жодна з сторін не заявить про розірвання контракту та встановлено заробітну платню у розмірі 968 грн., яку позивач мав отримувати не пізніше 18 числа наступного за звітнім, місяця. Фактично позивачеві сплачувалася зарплатня у розмірі 800 грн., яку він отримував до липня 2007 року, коли відповідач без попередження змінив її розмір,

Справа № 22-ц-4020/2009 р. Головуючий суду першої інстанції Переверзєва Г.С.

Доповідач Руснак А.П.

знизивши його до 135 грн.. З липня по грудень 2007 року позивачеві нараховувалася зарплатня у такому розмірі, однак він відмовився її отримувати та звернувся з заявою про звільнення за власним бажанням.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд зазначив, що відповідач у порушення вимог ч.3 ст.32 КЗпП України, без попередження позивача змінив істотні умови праці - розмір заробітної платні, тому заборгованість, яка утворилася за період з липня по грудень 2007 року підлягає стягненню з відповідача, виходячи з розрахунку заробітної платні у 800 грн.. як на цьому наполягав позивач у своєї позовній заяві.

Оскільки позивач фактично не працював з грудня 2007 року по грудень 2008 року контракт з ним розірвано наказом 26-к від 02 грудня 2007 року та його було звільнено з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України, наявність заборгованості за цей час не доведена позивачем.

З висновками суду першої інстанції в цій частиніколегія суддів погоджується. Вони зроблені на підставі достатньо повного з'ясування судом обставин справи та наданих доказів. При цьому, суд не порушив вимог процесуального права та правильно застосував норми матеріального права.

Однак, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за невикористані відпустки, рішення не відповідає вимогам діючого законодавства та підлягає зміненню на підставі п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Статтею 24 закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року, передбачена у разі звільнення працівника, сплата йому грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог про стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки з посиланням на відсутність в контракті, укладеним с позивачем, обов'язку надавати йому відпустки, суперечить ч.3 ст. 21 КЗпП України, де зазначено, що контракт є особливою формою трудової угоди. Отже умови які погіршують становище працівника порівняно з законодавством України, колективною угодою, не припустимі. З розрахунку (а.с. 16 т.2) вбачається, що розмір грошової компенсація за невикористані позивачем відпустки складає 4000 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Доводи апеляційної скарги щодо не розгляду судом вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не можна прийняти до уваги, оскільки вони виходять за межі заявлених позивачем позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, п. 4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 317, 319, 324, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах , -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду АРК від 24 березня 2009 року змінити, доповнивши його реченням такого змісту: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуко» на користь ОСОБА_1 4000 грн. компенсації за невикористані відпустки за період 2004 - 2008 роки. В решті це ж рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.