Справа №22-8355

Ктегорія 38

Головуючий в 1 інстанції Дмитрієв О.Ф.

Доповідач Висоцька B.C.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

5 грудня 2008 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області

В складі Головуючого   ВИСОЦЬКОЇ B.C.,

Суддів        БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В.

При секретарі ДЖЕВАЗІ -ТРЕТЬЯКОВІЙ СЮ.

За участю позивача     ОСОБА_3

Розглянувши позовну заяву ОСОБА_3 до судді Апеляційного адміністративного суду Донецької області ОСОБА_1 про встановлення юридичної відповідальності на підставі ст. 68 Конституції України за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Старобешівського районного суду Донецької області від 25 червня 2008 року

ВСТАНОВИВ:

 18 червня 2008 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до судді апеляційного адміністративного суду Донецької області ОСОБА_1 про встановлення юридичної відповідальності на підставі ст. 68 Конституції України. Зазначив, що винесені суддею рішення носять характер недостовірної інформації щодо нього. Просив спростувати недостовірну інформацію про нього, яка міститься в рішеннях відповідача, забезпечити право на відшкодування моральної шкоди, забезпечити гарантії права на повагу його гідності шляхом зобов'язання відповідача внести зміни в офіційний документ.

Ухвалою судді Старобешівського районного суду Донецької області від 25 червня 2008 року позовну заяву ОСОБА_3 повернуто позивачу. Роз'яснено позивачу, що він повинен звернутися з позовною заявою до Калінінського районного суду м. Донецька.

Позивач ОСОБА_3 не погодився з ухвалою суду та приніс апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого суду, вважає, що судом порушені норми процесуального законодавства. В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримав скаргу.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч.13 п.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що позов заявлено в порядку ст.3 Цивільно-процесуального Кодексу України, в якому позивач просить спростувати недостовірну інформацію щодо нього, яка міститься в рішеннях по справах, розглянутих суддею Апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 Позивач вважав, що позов пов'язаний з відшкодуванням шкоди, завданої рішеннями суду, а тому може бути пред'явлений відповідно до ст.110 п.4 ЦПК України за місцем проживання позивача, тобто в Старобешівський районний суд.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачеві, суддя виходив з того, що відповідно до ч.1 ст.109 ЦПК України позови до фізичних осіб пред'являються за місцем їх проживання. Позовна заява позивача повинна розглядатися за місцем знаходження відповідача, тобто Калінінським районним судом м. Донецька.

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки він є передчасним.

Оскільки позивач просить спростувати недостовірну інформацію, яка міститься в рішеннях по справах, розглянутих суддею Апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1, суд повинен був з'ясувати його вимоги, а саме: які відомості позивач просить визнати недостовірними та в яких саме рішеннях та визначитися, чи не встановлено іншого порядку їх оскарження.

Так, згідно ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Згідно до роз'яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» від 28 вересня 1990 року №7 з наступними змінами та доповненнями, у порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися позови про спростування відомостей, які містяться у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах слідчих та інших відповідних органів, для оскарження яких законом встановлено інший порядок.

Питання оскарження судових рішень урегульовані також постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади».

Відповідно до п.10 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України відповідно до ч.15 ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

За таких обставин суддя мав застосувати вимоги ст. 121 ЦПК України про залишення позовної заяви без руху та надання позивачеві строку для усунення недоліків.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для прийнятті рішення у відповідності до вимог закону.

Керуючись ст. 307, 312 ч.1 п.3 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_3  задовольнити частково. Ухвалу судді   Старобешівського районного суду   Донецької області    від 25 червня 2008 року   скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення юридичної відповідальності на підставі ст. 68 Конституції України направити до суду першої інстанції для прийняття рішення у відповідності до вимог закону.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягром міедців.