РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого судді : Павловської І.Г.
Суддів: Пономаренко А.В.
Іващенко В.В.
при секретарі : Печуріні Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування збитку і стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 20 березня 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 18294 грн., витрат по оплаті оцінки пошкодженого автомобіля в сумі 563 грн., втраченого доходу в розмірі 1732гр.95 коп., витрат , пов'язаних з наданням правової допомоги , а також до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 гр., завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Згодом представник позивача уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням інфляції в сумі 25798гр.20коп., витрати на проведення оцінки автомобіля в сумі 563 грн., оплату судового збору, витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги - 300 гр., а також стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 гр., втрачений дохід 1732 гр. 95 коп., витрати, пов'язані з наданням правової допомоги у розмірі 200 гр.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з вини ОСОБА_4, який керував належним ОСОБА_3 автобусом , на 6 км автодороги Бахчисарай - Орлівка 30 липня 2007 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі-ДТП), внаслідок якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, а позивачу завдано матеріальної та моральної шкоди .
Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 20 березня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 25798 грн. 20 коп., витрати на проведення автотоварознавського дослідження в сумі 563 грн., 191 грн. 44 коп. у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору і 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, а також 300 грн. у відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, всього 26882 грн. 64 коп.
Також зазначеним рішенням суду стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 1732 грн. 95 коп. 200 гр. у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, втрачений дохід в сумі 1732гр.95 коп., всього 3932 грн. 95 коп., крім того стягнуто в дохід держави судовий збір з ОСОБА_3 у розмірі 66 грн., з ОСОБА_4 - 8, 50 грн. 50 коп.
Справа №22-ц-5098/2009 року Головуючий першої Інстанції Кошелєв В.І.
Доповідач Пономаренко А.В.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_3 ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення в частині стягнення вищезазначених сум з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення про відмову в позові до ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення у справі, не відповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, а також недоведеність обставин справи, які суд вважає встановленими .
Доводами апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем, оскільки він не був учасником і винною у ДТП особою , якою за постановою суду визнано ОСОБА_4, крім того, за умовами укладених між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 трудового договору та договору про надання послуг з пасажирських перевезень, відповідальність за ДТП несе саме водій ОСОБА_4, але суд не прийняв до уваги і не дав даним доказам належної правової оцінки.
Також, на думку представника відповідача, судом безпідставно не був залучений до участі у справі власник автобуса ОСОБА_6, за довіреністю якого ОСОБА_3 був уповноважений розпоряджатися даним транспортним засобом.
Крім того, представник ОСОБА_3 вказує, що суд залишив поза увагою відсутність доказів з боку позивача на підтвердження витрат на відновлюваний ремонт пошкодженого автомобілю та документів щодо отримання страхових виплат, а також порушив вимоги матеріального і процесуального закону при вирішенні питання про стягнення втраченого доходу, судових витрат і прийняття до розгляду уточненого позову зі збільшеними вимогами без доказової бази.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити рішення суду першої інстанції без змін , а апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_7- відхилити .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги позивача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу (надалі ЦПК) України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Вирішуючи справу та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 володів транспортним засобом на відповідній правовій основі і має відшкодувати позивачеві завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду .
З таким висновком суду погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогам закону та зроблений на підставі досліджених доказів , яким дана належна правова оцінка.
За змістом частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Згідно до роз, ясень пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди , довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, оператор тощо).
Судом першої інстанції встановлено, що 30 липня 2007 року на 6 км автодороги Бахчисарай - Орлівка Бахчисарайського району АР Крим з вини відповідача ОСОБА_4, який керував транспортним засобом - автобусом YOUYI ZGT 6710 державний номер НОМЕР_1 відбулася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок чого належний позивачу автомобіль «ВОЛЬВО» S-40 реєстраційний НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження.
Розмір завданої позивачеві матеріальної шкоди визначений у звіті про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, від 30 липня 2007 року в сумі 18294 гр. (а.с. 11-20).
Постановою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 18 грудня 2007 року ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні правопорушення , передбаченого статтею 124 КУпАП, за вищезазначеним фактом (а.с.10).
Судом також встановлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 21 липня 2006 року був укладений трудовий договір, за умовами якого ОСОБА_4 до 22 серпня 2008року виконував обов'язки водія та 30 липня 2007 року керував вищевказаним автобусом YOUYI ZGT 6710 державний номер НОМЕР_1 на підставі трудових відносин з роботодавцем - підприємцем ОСОБА_3 згідно виданого ним дорожнього листа.
Відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 17 червня 2006року власником автобуса YOUYI ZGT 6710, державний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_6, ОСОБА_3 вказаний власником даного транспортного засобу згідно тимчасового реєстраційного талону від 26 червня 2006 року ( а.с.62 ).
Правильність викладених обставин сторонами не оспорювалася та підтверджується матеріалами справи .
Виходячи з викладеного і на підставі наведеної норми закону суд дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди , оскільки він володів зазначеним вище транспортним засобом - автобусом YOUYI ZGT 6710 державний номер НОМЕР_1 на правовій основі.
З огляду на наведене, судова колегія вважає безпідставним довід апеляційної скарги щодо розгляду справи судом на порушення процесуального закону у відсутності власника вказаного автобуса - ОСОБА_6
Враховуючи наявність між відповідачами трудових правовідносин і вищевказані роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, посилання в апеляційній скарзі на визначену умовами укладеного між відповідачами трудового договору і договору про надання послуг з пасажирських перевезень відповідальність ОСОБА_4 за дорожньо-транспортні пригоди не може бути підставою для скасування рішення суду.
За таких обставин, довід апеляційної скарги щодо обов'язку відшкодувати завдану позивачеві матеріальну шкоду винною особою - ОСОБА_4 судова колегія вважає неспроможним.
Проте, визначаючи розмір матеріального збитку у вигляді вартості відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням індексу інфляції в сумі 25798гр.20 коп., суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального закону і не звернув увагу на положення частини 2 статті 1192 ЦК України , за змістом якої розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, або виконання робіт , необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Застосування у межах даних правовідносин при визначенні розміру збитків індексу інфляції законом не передбачено, тому позивачеві підлягає відшкодуванню вартість відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу (матеріальна шкода)у розмірі 18294гр.згідно звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої пошкодженому транспортному засобу , від 30 липня 2007 року.
За таких обставин заслуговує на увагу твердження представника ОСОБА_3 в апеляційній скарзі щодо безпідставного збільшення вимог позивача про стягнення матеріальних збитків з урахуванням індексу інфляції .
Оскільки за змістом положень частини 2 статті 1192 ЦК України і роз'яснень у пункті 9 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року збитки відшкодуються потерпілому відповідно до вартості необхідних для відновлення пошкодженої речі робіт, посилання представника ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на недоведеність позивачем необхідних для відновлення пошкодженого транспортного засобу витрат та отримання страхових виплат судова колегія вважає необгрунтованим.
Твердження представника відповідача в апеляційній скарзі про необ'єктивність визначеного звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди розміру завданих позивачеві матеріальних збитків, на думку колегії суддів, носить характер припущень і не підтверджується матеріалами справи , в яких відсутні дані щодо подання у встановленому законом порядку відповідних заяв або клопотань до суду першої інстанції.
Довід апеляційної скарги стосовно порушення судом матеріального права при стягненні втраченого доходу не може бути прийнятий до уваги колегією суддів , оскільки рішення суду першої інстанції в частині стягнення цих витрат на користь позивача тільки з відповідача ОСОБА_4 даними особами не оскаржується і не зачіпає права та інтереси ОСОБА_3
Інші доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом норм матеріального та процесуального закону при стягненні тільки з відповідачів судових витрат та прийняття уточненого позову без оплати судового збору і доказової бази не можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення.
Виходячи з порушення судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні питання про стягнення з відповідача ОСОБА_3 матеріальної шкоди у вигляді витрат на відновлюваний ремонт транспортного засобу у розмірі 25798гр.20коп., що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення, колегія суддів дійшла висновку про зміну оскаржуваного рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріального збитку.
За змістом частини 5 статті 88 ЦПК України суд апеляційної інстанції у випадку зміни рішення відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі наведеного, керуючись статтями 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтями 313, 314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 20 березня 2009 року в частини стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 25798 грн. 20 коп. змінити, зменшивши її розмір до 18294гр.
Виключити з резолютивної частини рішення речення про стягнення з ОСОБА_3 в дохід держави судового збору в сумі 66 гр.
В інший частини рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.