Справа № 33-747

Категорія:   185-3 ч.1 КУпАП України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2009р. місто Лонецьк

Суддя судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області Калініч Н.І. , розглянувши протест прокурора на постанову судді Ленінського районного уду міста Донецька від 03 липня 2009   року, якою

ОСОБА_2, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, працюючий ЧП «Ъоробйова» маркетологом, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

- визнано винним за ч.1 ст.185-3 КУпЛП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб.

встановилa:

Постановою судді Ленінського районного уду міста Донецька ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.. 185-3 КУпЛП та накладено стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб.

Прокурор просить постанову від ОЗлипня 2009 року скасувати, т.я. прийняте удом рішенні не відповідає вимогам законодавства. Згідно зі ст.. 33 КУоЛП , при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують стягнення.

Прокурор вказує на те, що суд не врахував саме той факт, що правопорушник з дитинства страждає хронічним посттравматичним остеомієлітом, а тому уд наклад надмірно уворе стягнення, та просить призначити більш м, яке стягнення.

Перевіривши матеріали справи, вважаю що протест підлягає частковому задоволенню, а постанова судді - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст. 245 КУоАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об, єктивне з, ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Суд першої інстанції всупереч вимогам закону постановив рішення по адміністративної справі, не з, ясував обставини справи, та постановив немотивоване рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 7 КУоАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв, язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Матеріали справи не містять ніяких доказів по справі, оцінивши які можливо зробити висновок про наявність або відсутність складу правопорушення.

К такому висновку суддя апеляційного суду дійшла т.я. крім постанови про адміністративне правопорушення від 19 червня 2009 року, яка не містить фактичних даних про здійснення ОСОБА_2 злісного ухилення від явки в суд як свідка по кримінальній справі, відсутні дати, коли особа викликалась до суду і саме коли не з, явилася до суду без поважних причин, по справі не має даних про належний виклик ОСОБА_2 до суду.

Об, єктивна сторона ч. 1 ст. 185-3 КУоАП передбачає відсутність поваги до суду, яка виразилася у злісному ухиленні від явки в суд свідка. Злостність ухилення від явки до суду передбачає навмисну неодноразову неявку до суду, або відмову від явки без поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, свідок ОСОБА_2 викликався до суду в якості свідка по кримінальній справі 22.06. 2009 року, що не заперечував ОСОБА_2 і у апеляційному суді, та надав повістку, поясняючи що не міг прибути з поважних причин т.я. знаходився на співбесіді у керівництва підприємства з приводу працевлаштування.

Інших викликів до суду свідок не мав, та й в матеріалах справи відсутні дані про належний його виклик до суду.

Матеріали справи містять у собі постанову суду від 19 травня 2009 року про привід свідка до суду 02 липня 2009 року( та ОСОБА_2 надав суду повістку про виклик на 22.06.2009, тобто про виклик ще до 02. яипня 2009, тога як постанова про привід від 19.05. 2009 на 02.07. 2009р), та пояснення ОСОБА_2 від 03 яипня 2009 року, тобто про явку після складання протоколу про адміністративне правопорушення( 19.06. 2009р).

У постанові суду від 03 липня 2009 року суд не вказав, які неявки свідка до суду містять склад правопорушення такі які би свідчили про злісну неявку до суду та неповагу до суду.

Крім того, матеріали справи не містять даних про те, що особа яка мала неявку до суду, якимось чином попереджалася про накладення стягнення у разі неявки, та чим обґрунтовано накладання саме адміністративного арешту як самого суворого стягнення.

Вищенаведене свідчить про те, що постанову суду неможливо визнати законною та обгрунтованною, та постанова підлягає скасуванню за відсутністю складу правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпЛП, суддя

Постановилa:

Протест прокурора Ленінського районного сулу міста Донецька на постанову судді Ленінського районного суду міста Донецька від 03 липня 2009 року про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2   задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду міста Донецька від 03 липня 2009 року щодо ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної'відповідальності за ч.1 ст. 185-3 КУаАП, скасувати.

Провадження по справі закрити за відсутністю складу правопорушення.

Матеріали справи повернути до Ленінського районного суду міста Донецька.