Справа № 7304
Головуючий у 1 інстанції Дорошенко В.Г.
Категорія 44 Доповідач Лук'янова С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 жовтня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Лоленко А.В. суддів Лук'янової С.В., Солодовник О.Ф.
при секретарі Косюга Т.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 13 травня 2009 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Горняк», СГІРФО Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням
та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Горняк» про вселення та виселення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача за первинним позовом ОСОБА_1., відповідачки за зустрічним позовом
ОСОБА_2, відповідачів за первинним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 ставлять питання про скасування рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 13 травня 2009 року і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи невідповідність висновків суду обставинам справи
Відповідачі ніколи не намагалися вселитися у спірну квартиру. В основу рішення суд поклав лише пояснення відповідачів, не вислухав його доводів, не допитав свідків.
Суд виходив з того, що відповідачі не мають ключів від квартири. Але відповідачі ніколи не зверталися до нього з проханням надати ключі, оскільки не мали наміру проживати в квартирі. Суд не з'ясував чому у відповідачів не було ключів від квартири.
Його дочка ОСОБА_4 не проживала і не проживає в квартирі, оскільки вийшла заміж, забезпечена житлом, проживає зі своїм чоловіком. Суд цього факту не перевірив.
В квартирі немає речей відповідачів. Суд не перевірив цієї обставини, а повірив відповідачам на слово. Він не спричиняв своїй колишній дружині тілесні ушкодження (а.с.85-87).
В судовому засіданні апеляційного суду апелянти підтримали доводи апеляційної скарги; відповідачі за первинним позовом не визнали апеляційну скаргу; треті особи не з'явилися в судове засідання апеляційного суду, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Рішенням Кіровського районного суду міста Донецька від 13 травня 2009 року відмовлено у задоволенні первинного позову і задоволений зустрічний позов: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 вселені в квартиру АДРЕСА_1; ОСОБА_2 виселена із цієї ж квартири без надання іншого жилого приміщення (а.с.78-80).
Цим рішенням встановлено, що у листопаді 2001 року позивачу за первинним позовом була надана квартира АДРЕСА_1 на сім'ю, яка складалася з нього і позивачів за зустрічним позовом; всі ці особи були зареєстровані в цій квартирі і зареєстровані до теперішнього часу. Ніхто з цих осіб у спірну квартиру не вселявся і не проживав в ній, оскільки квартира потребувала ремонту.
26 червня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвали шлюб; фактично шлюбні відносини вони припинили у січні 2005 року і ОСОБА_1 пішов проживати у спірну квартиру.
Суд прийшов до висновку, що відповідачі за первинним позовом не проживали у спірній квартирі з поважної причини, оскільки ключі від спірної квартири мав лише позивач за первинним позовом і відповідачі за первинним позовом фактично не мали можливості вільно потрапити у спірну квартиру; з травня 2005 року в квартиру вселилася і постійно в ній проживає друга дружина позивача за первинним позовом - відповідачка ОСОБА_2, що також унеможливлювало проживання в квартирі відповідачів за первинним позовом, оскільки між ними неодноразово виникали сварки і суперечки.
У грудні 2005 року відповідачі за первинним позовом зверталися в суд із позовом про вселення у спірну квартиру та виселення з неї другої дружини позивача, але змушені були написати заяву про залишення їх позову без розгляду через погрози з боку позивача за первинним позовом.
Позивач за первинним позовом не надав доказів того, що відповідачі за його позовом забезпечені іншим житлом і не мають потреби у користуванні спірною квартирою.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачі за первинним позовом не проживали в спірній квартирі з поважних причин і тому цей позов не підлягає задоволенню.
Оскільки позивачі за зустрічним позовом не проживали в спірній квартирі з поважних причин, суд прийшов до висновку про задоволення зустрічного позову і необхідність вселення їх у спірну квартиру.
ОСОБА_2 вселилася у спірну квартиру з порушенням вимог ст..65 ЖК України, оскільки позивачі за зустрічним позовом не давали згоди на її вселення в цю квартиру, тому суд прийшов до висновку про задоволення зустрічного позову і в частині виселення ОСОБА_2 із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення (а.с.78-80).
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.
Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову
оцінку і дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову та про відсутність підстав для задоволення первинного позову.
Позивач за первинним позовом просив визнати відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, оскільки відповідачі без поважної причини більше шести місяців не проживають в цій квартирі (а.с.5).
Згідно ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а у разі спору - судом.
Висновки суду першої інстанції про те, що відповідачі за первинним позовом в спірній квартирі не проживають з поважної причини, підтверджується матеріалами справи, поясненнями сторін. І в судовому засіданні апеляційного суду позивач за первинним позовом пояснив, що замок в дверях спірної квартири був замінений, ключі від якого не передавалися відповідачам; в спірній квартирі з 2005 року проживає його друга дружина.
Оскільки відсутні підстави для визнання відповідачів за первинним позовом такими, що втратили право користування спірною квартирою, то суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про задоволення їх зустрічного позову про вселення у спірну квартиру.
Відповідно вимогам ч.1 ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка за зустрічним позовом підтвердила, що вона проживає у спірній квартирі з 2005 року; позивачі за зустрічним позовом не давали згоди на її вселення в цю квартиру.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення зустрічного позову і в частині виселення відповідачки ОСОБА_2 із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно вимогам ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для скасування або зміни рішення суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 13 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.