УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді: Сіротюка В.Г.,

суддів: Адаменко О.Г., Руснак А.П.,

при секретарі: Приходько Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Красноперекопського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Красноперекопська міська рада, Красноперекопське житлово-експлуатаційне підприємство про визнання права сумісної власності на підсобне приміщення та усунення перешкод у користуванні підсобним приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноперекопського міськрайонного суду АРК від 23 квітня 2009 року, -

встановила:

у грудні 2008 року Красноперекопський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до Красноперекопського житлово-експлуатаційного підприємства про визнання договору «Про сумісну участь у витратах на ремонт, утримання будинку і прибудинкової території» від 20 жовтня 2008 року, укладеного між Красноперекопським житлово-експлуатаційним підприємством і ОСОБА_2, недійсним та про визнання за ОСОБА_1 права сумісної власності на підсобні приміщення багатоквартирного жилого будинку, розташованого в місті Красноперекопськ, мікрорайон 10 будинок 9, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є мешканцем квартири АДРЕСА_1 в якій він мешкає з 1985 року і відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» є співвласником підсобного приміщення - сміттєпроводу, розташованого у під'їзді № 2 цього ж будинку. З часу заселення у квартиру № 3 вищевказаного будинку ОСОБА_1 користувався приміщенням камери сміттєпроводу 1, 8 кв.м., яка розташована в під'їзді № 2, оскільки підсобне приміщення - камера сміттєпроводу в під'їзді № 1, де він мешкає, була вже зайнята іншим мешканцем під'їзду №1, ставив в ньому свій велосипед з відому начальника ділянки № 5 КЖЕП ОСОБА_3 У жовтні 2008 року велосипед був викрадений. З часом його велосипед був знайдений, а підсобне приміщення зайняла мешканка другого під'їзду - ОСОБА_2, яка 20 жовтня 2008 року уклала з Красноперекопським КЖЕП договір на користування підсобним приміщенням сміттєпроводу 1, 8 кв. м. в під'їзді № 2 будинку 9 мікрорайону 10 міста Красноперекопськ «Про сумісну участь в витратах на ремонт, утримання будинку і прибудинкової території».

14 квітня 2009 року Красноперекопський міжрайонний прокурор уточнив заявлені ним позовні вимоги, згідно яких просив суд визнати право сумісної власності ОСОБА_1 на підсобні приміщення багатоквартирного жилого будинку, розташованого в місті

Справа № 22-ц-4716/2009р. Головуючий суду першої інстанції Стародуб Г.А.

Доповідач Руснак А.П.

Красноперекопськ мікрорайон 10 будинок 9 та зобов'язати відповідачку ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні підсобним приміщенням - камерою сміттєпроводу.

Рішенням Красноперекопського міськрайонного суду АРК від 23 квітня 2009 року у позовних вимогах Красноперекопського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Красноперекопська міська рада, Красноперекопське житлово-експлуатаційне підприємство про визнання права сумісної власності на підсобне приміщення та усунення перешкод ОСОБА_1 в користуванні підсобним приміщенням - камерою сміттєпроводу, розташованою у під'їзді АДРЕСА_2 відмовлено. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, державне мито у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 грн. 50 коп. віднесено на рахунок держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити по справі нове рішення про задоволення його позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та апелянта ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири №3, яка розташована на другому поверсі першого під'їзду АДРЕСА_3 відповідачка - квартири 24, яка розміщена на 5 поверсі другого під'їзду, цього ж будинку. Спірне приміщення - камера сміттєпроводу, який фактично не експлуатується, розташована у під'їзді № 2, де мешкає відповідачка та використовується нею для зберігання там дитячого візку.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора в інтересах ОСОБА_1, суд виходив з того, що відповідачка, користуючись спірним приміщенням, не порушила прав ОСОБА_1, як співвласника допоміжних приміщень будинку.

У відповідності до пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирного будинку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою та зобов'язані приймати участь у спільних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкової території відповідно своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (комори, сараї та інде) передаються у власність наймачам безкоштовно та окремої приватизації не підлягають.

Захисту в порядку цивільного судочинства відповідно до статті 15 ЦПК України підлягають порушені, невизнані чи оспорюванні права, свободи чи інтереси, виниклі з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Висновки суду про відмову у задоволенні позову, в сенсі вищезазначені положень законодавства, є обґрунтованими.

ОСОБА_1, як власник квартири № 3, має рівне з відповідачкою право власності на допоміжні приміщення будинку, технічне обладнання та інше. Однак, спірне приміщення - камера сміттєпроводу є допоміжним приміщенням, яке з огляду на його призначення, не пристосовано та не може використовуватися для розміщення у ньому побутових предметів, транспортних засобів, як на цьому наполягає позивач. Тому, його право спільної власності на спірне приміщення не можна визнати порушеним.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення процесуальних прав апелянта, не можна прийняти до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування чи зміни відсутні.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 313, 315, 317, 319, 324, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах , -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Красноперекопського міськрайонного суду АРК від 23 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.