Справа №22- 8858

Головуючий у 1 інстанції Іванов І. П.

Категорія   52

Доповідач Висоцька B.C.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2008 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області

в складі

Головуючого   ВИСОЦЬКОЇ B.C.

Суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСІПЧУК О.В.

При секретарі Джевазі - Третьяковій СЮ,  За участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача   ОСОБА_2

представника відповідача Гончарової Ж.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» про поновлення на роботі , стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 6 листопада 2008 року

ВСТАНОВИВ

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 6.11.2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновленні на роботі, стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати постановлене рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі. Позивачка посилається на те, що суд неповно дослідив обставини справи, порушив норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні позивач       ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали скаргу.

Представник відповідача Гончарова Ж.В. заперечувала проти задоволення скарги, вважає рішення законним та обгрунтованим.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду   залишенню без змін   з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка знаходилася в трудових відносинах з відповідачем з 12.09.1997 року на підставі укладених строкових трудових договорів, працювала на посаді асистента кафедри англійської мови. Строк дії трудового договору було встановлено за погодженням сторін. Наказом №1873-08 від 29 серпня 2008 року позивачка була звільнена з роботи з 31 серпня 2008 року у зв'язку з закінченням строку трудового договору згідно ст. 36 п. 2 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що мало місце укладення строкових трудових договорів з дотриманням вимог ч.2 ст.23 КЗпП, а звільнення позивачки було проведено згідно з вимогами законодавства про працю.

Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим і відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 36 п.2 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 ст.23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до ч.2 ст.23 КЗпП строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Вирішуючи спір, суд встановив обставини, з якими законодавець пов'язує укладення з працівником строкового трудового договору. Можливість укладення трудового договору на певний строк, встановлений за згодою сторін, передбачена Законом України «Про освіту», Положенням про порядок наймання і звільнення педагогічних та науково - педагогічних працівників закладів освіти, що є у державній власності, затвердженого наказом Міністерства освіти України 5.08.1993 року №293.

Відповідно до Положення про порядок обрання та прийняття на роботу науково -педагогічних працівників Дон НТУ (а.с. 77-79), яке відповідає нормам Положення про обрання та прийняття на роботу науково - педагогічних працівників вищих навчальних, закладів третього і четвертого рівнів акредитації, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки країни від 24 грудня 2002 року №744 термін строкового договору встановлюється за погодженням сторін і може бути від одного до семи років.

З обставин справи вбачається, що строкові трудові договори переукладалися з позивачкою ОСОБА_1 неодноразово. Суд прийшов до висновку, що неодноразове укладення трудового договору відповідало вимогам ст. 23 ч.2 КЗпП України, оскільки можливість укладення передбачена законодавчими актами, тому припинення трудового договору за п.2 ст.36 КЗпП України відповідало закону.

Доводи позивачки про те, що вона не була ознайомлена з наказом від 30 вересня 1997 року про укладення строкового трудового договору, спростовується її підписом в картці форми Т - 2, в якій зазначено строк договору (а.с.36-37). Позивачка не оспорює достовірність свого підпису. Суд дав оцінку наданим сторонами доказам.

Доводи позивачки, що відповідач спонукав її до укладення строкових договорів перевірялися судом першої інстанції та свого підтвердження не знайшли. З матеріалів справи вбачається, що позивачка неодноразово зверталася до відповідача з заявою про укладення строкового трудового договору, про що власноручно писала заяву (а.с.14-17). Дії позивача свідчили про її бажання укладати строковий трудовий договір. Починаючи з 12.09.1997 року по 31.08.2008 року законність дій відповідача по укладенню з нею строкового трудового договору позивачкою не оспорювалися.

Позивачкою не надано будь - яких доказів на підтвердження того, що подача заяв про укладення строкового трудового договору не відповідала її волевиявленню.

Зміст поданого в судовому засіданні фрагменту виписки з трудової книжки спростовується записами оригіналу трудової книжки, дослідженої апеляційним судом, в якій зазначено строк трудового договору - з 12 вересня 1997 року по 31 серпня 1998 року. Крім того, запис в трудовій книжці зроблено на підставі наказу від 30.09.97 року № 1093-02, який підтверджує, що трудовий договір укладався на зазначений термін (а.с.34).

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач мав законні підстави для звільнення позивача за ст. 36 п. 2 КЗпП України, звільненням не було порушено законні права та інтереси позивачки. Оскільки звільнення є законним, суд прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин апеляційна   скарга   підлягає    відхиленню,   рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.307ч.1 п.1, 308, 314-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1   відхилити.

Рішення   Ленінського   районного суду     м.   Донецька   від   6   листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення.

Ухвала може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.