Справа №22ц-13752009р. Головуючий у І інст. Волоско І.Р.

Категорія 37 Доповідач Юхименко А.Г.

УХВАЛА

Іменем України

06 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: судді Юхименка А.Г.,

суддів Бермеса І.В., Шандри М.М.,

секретаря: Борачок М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 01 жовтня 2008 року;

встановила:

Оскаржуваним рішенням відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи 1-ша Львівська державна нотаріальна контора, Львівське МЕТІ про часткове визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом і за законом та реєстраційних посвідчень на частину квартири АДРЕСА_1 за безпідставністю позовних вимог.

Рішення оскаржив позивач ОСОБА_1, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, оскільки брат ОСОБА_4 у встановленому порядку заяви про прийняття спадщини після смерті матері не подавав, а в даний час при слуханні справи за позовом відповідачів про усунення перешкод в користуванні квартирою, йому стало відомо, що брат отримав свідоцтво про право на спадкування обов»язкової частки на 1/9 квартири від 10.08.1998 року, хоча на той час інвалідом першої групи не був та заяви про продовження строку на отримання спадщини не подавав, тому ця частка після його смерті успадкована відповідачами незаконно.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що її слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Спадкодавець ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.7). Спадкоємцем по заповіту був позивач ОСОБА_1 (а.с.41), а його брат (син спадкодавця) ОСОБА_4 мав право, як інвалід 1-ї групи, на обов»язкову частку незалежно від заповіту (ст.535 ЦК УРСР 1963 року).

Перша група інвалідності ОСОБА_4 встановлена 03 квітня 1997 року (а.с.31). Позивач ОСОБА_1 в заяві про прийняття спадщини після смерті матері зазначив, що брат ОСОБА_4 має право на обов»язкову частку (а.с.33). ОСОБА_4 за станом здоров»я доручив оформлення спадщини на своє ім»я своїй дружині ОСОБА_2, видавши їй нотаріально посвідчене доручення, яка 19 березня 1998 року, тобто з дотриманням строку, подала заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини (а.с.28, 29).

Тому суд прийшов до правильного висновку, що спадкоємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину (а.с.8, 46) оформлено відповідно до чинного на той час законодавства, тому відсутні підстави для визнання їх частково недійсними.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 p., його дружина ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього на той час сина ОСОБА_3 07 лютого 2000 року, тобто в шестимісячний строк, звернулась з заявою в нотаріальну контору про прийняття спадщини, в тому числі і на частину АДРЕСА_1, яка на день смерті чоловіка належала йому на праві приватної власності, і їй та сину видано свідоцтва про прийняття спадщини по 1/9 частині кожному (Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 №42/00 реєстр 963, 965).

Прийняття та оформлення вказаної спадщини відповідає вимогам закону, тому для визнання недійсним і цього свідоцтва відсутні законні підстави.

Відповідно до зазначених Свідоцтв про право на спадщину ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» в межах своєї компетенції зареєструвало за сторонами

право власності на нерухоме майно у вигляді відповідних частин спірної квартири, підстав для визнання яких недійсними немає.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення відповідає вимогам процесуального та матеріального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому її слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів;

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Сихівського районного суду м.Львова від 01 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.