УХВАЛА

Іменем України

15 жовтня 2009 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Худякова A.M.,

суддів Франовської К.С., Широкової Л.В.,

при секретарі

судового засідання Назаренко К.С.,

з участю прокурора Кімак Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Коростенського транспортного прокурора на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 18 червня 2009 року по цивільній справі за позовом Коростенського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" та його структурного підрозділу Бердичівського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів УМГ "Київтрансгаз" до виконавчого комітету Чуднівської селищної ради, Бердичівського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Чуднівське селищне комунальне підприємство по благоустрою та обслуговуванню приміщень комунальної власності територіальної громади, -

про визнання недійсними ордера на жиле приміщення, свідоцтва про право власності на житло, витягу з реєстрації права власності на нерухоме майно, скасування розпорядження Чуднівського підприємства житлово-комунального господарства про передачу квартири у приватну власність, визнання права власності на будинок, виселення з квартири та зобов'язання Бердичівського МРБТІ внести відповідні зміни щодо обліку будинку, -

встановила:

У жовтні 2008 року Коростенський транспортний прокурор звернувся в суд з даним позовом. В обгрунтування вимог прокурор зазначав, що в ході проведеної перевірки був встановлений факт порушення житлового законодавства при наданні ОСОБА_2 та членам його сім'ї житлового приміщення загальною площею 87, 84 м2, яке складається з чотирьох кімнат в будинку № 47 по вул. Резчикова в смт.Чуднів Житомирської області та його подальшої приватизації.

Справа № 22ц/1965 Головуючий в суді 1 інст. Бондарчук І.Ф.

Категорія 42 Доповідач Худяков A.M.

Посилаючись на те, що вказаний будинок є державною власністю та відноситься до відомчого житлового фонду, а відповідачі незаконно отримали ордер на вселення та свідоцтво про право власності на житло, прокурор в інтересах ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" просив суд поновити пропущений строк позовної давності, визнати недійсним ордер №198 серії М, виданий 31.01.1994 року виконавчим комітетом Чуднівської селищної ради на підставі рішення №25 від 28.01.1994 року ОСОБА_2 на сім'ю з трьох осіб, визнати недійсним свідоцтво про право власності на будинок видане 20.10.2002 року Чуднівським підприємством житлово-комунального господарства на ім'я ОСОБА_2 та членів його сім'ї, скасувати розпорядження Чуднівського підприємства житлово-комунального господарства №91 від 15.10.2002 року на підставі якого 20.10.2002 року було видано ОСОБА_2 з сім'єю свідоцтво про право власності, визнати недійсним витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11886266 від 19.09.2006 року, визнати право власності на будинок АДРЕСА_1 за Дочірньою компанією НАК "Нафтогаз України" в особі Бердичівського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів, виселити ОСОБА_2 та членів його сім'ї з спірного будинку, зобов'язати виконавчий комітет Чуднівської селищної ради забезпечити ОСОБА_2 та членів його сім'ї іншим жилим приміщенням та зобов'язати Бердичівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації внести у відповідні реєстраційні документи зміни щодо обліку будинку.

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 18 червня 2009 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку із спливом позовної давності. Судові витрати по справі віднесені на рахунок держави.

У поданій апеляційній скарзі Коростенський транспортний прокурор порушує питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвалене рішення не відповідає вимогам ст. 203 ЦПК, що суд не дав правильної правової оцінки дослідженим доказам, а також дійшов висновку про пропуск прокурором позовної давності з порушенням вимог ст.261 п.1 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню , виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор вказував на те, що у спірну квартиру , яка є відомчою, ОСОБА_2 з сім"єю вселився самовільно, без спільного рішення адміністрації та профспілкового органу, а рішення виконкому селищної ради від 28.01.94 року №25 не приймалось, тому ордер видано незаконно, а відтак, незаконною є приватизація квартири і реєстрація права власності на неї. Крім того, прокурор посилався на те, що дана квартира відноситься до об"єктів трубопровідного транспорту, і тому не підлягає приватизації. Висновки суду щодо пропуску позовної давності прокурор вважає неправильними з підстав, передачених ч.1 ст.261 та ст.268 ЦК України.

Вирішуючи спір, суд встановив, що на підставі рішення виконкому селищної Ради міста Чуднів від 28 січня 1994 року №25 ОСОБА_2 видано ордер №198 серії М на право зайняття з сім"єю з трьох чоловік ( дружина ОСОБА_7, син ОСОБА_1) 4-х кімнатної квартири загальною площею 87, 84 м кв. в будинку АДРЕСА_1 (а.с.42).

Сім"я ОСОБА_2 вселилась у спірну квартиру, оплату за користування квартирою ОСОБА_2 вносив Бердичівському управлінню магістьральних газопроводів, і така оплата приймалась, що підтверджено відповідною квитанцією (а.с. 134). Встановлені обставини свідчать про наявність правовідносин, зумовлених договором найму житла.

У подальшому, після розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_7, та реєстрації ним повторного шлюбу з ОСОБА_3, в квартиру вселилась остання з двома дітьми.

На підставі Закону „Про приватизацію державного житлового фонду" ОСОБА_2 та членом його сім"ї Чуднівським підприємством житлово-комунального

господарства 20 жовтня 2002 року було видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру (а.с.43).

Правовідносини, що виникли, регулюються за нормами законодавства, чинного на час їх виникнення, а саме, Житловим Кодексом та Цивільним Кодексом в редакції 1963 року. Права й обов'язки сторін за договором найму жилого приміщення, регулюються нормами житлового, а не цивільного законодавства.

Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи, спірна квартира мала статус відомчої і перебувала на балансі у господарському віданні Бердичівського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів УМГ (а.с.41).

В процесі розгляду даної справи було встановлено, що порядок надання спірної квартири відповідачу був порушений - рішення адміністрації підприємства, у віданні якого знаходилась квартира та профкому про надання квартири ОСОБА_2 , як того вимагає ст.52 ЖК, не приймалось, на обліку для одержання квартири ОСОБА_2 за місцем роботи не перебував.

Проте, чинним законодавством визначено, що житлові правовідносини породжує саме ордер, а не рішення, за яким його надали. З такого рішення у громадянина і виконкому чи у громадянина і власника житла ніяких правових зобов"язань не виникає.

Відмовляючи у позові за пропуском строку звернення до суду за захистом порушеного права, суд першої інстанції правильно виходив з положень ст.59 ч.2 ЖК України. Посилання прокурора на положення ЦК в частині визначення початку перебігу позовної давності є помилковим, оскільки норми Цивільного Кодексу на дані правовідносини не поширюються.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про необхідність застосування при вирішенні спору щодо визнання приватизації квартири незаконною положень ч.1п.4 ст.268 ЦК України, оскільки дана правова норма не може поширюватись на правовідносини, які виникли до набрання нею чинності.

За таких обставин підстав для скасування ухваленого судом рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303-304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Коростенського транспортного прокурора відхилити.

Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 18 червня 2009 року

залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання чинності.