Справа №22-371/2009  Головуючий І інстанції Гімон М.М.

Категорія 42 Доповідач Баркова Л.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 квітня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

суддів Трушкова М.М., Кучерявої В.Ф.

при секретарі Тишкевич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання звільнити нежитлове приміщення

за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 16 січня 2009 року

встановила:

У вересні 2008 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про спонукання відповідачку звільнити нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 яке належить їй на праві власності за ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 29 листопада 2007 року. Зазначала, що відповідачка займає частку цього приміщення без правових підстав і звільняти не збирається.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 16 січня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов"язано ОСОБА_2 звільнити нежиле приміщення АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм процесуального права, порушення та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

У відповідності з вимогами ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивачки ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, її представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які належними чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справу.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності з положеннями ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає. Що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і

процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка займає спірне приміщення за відсутності законних на те підстав, тому позивачка, як власник цього приміщення, має право на свій розсуд розпоряджатися та користуватися своїм майном, та в цілях повернення вимагати усунення перешкод у здійснення права користування.

Цей висновок суду є обґрунтованим і підтвердженим матеріалами справи.

Згідно із ст.ст. 317, 391 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Він має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачка ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_2 на підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 29 листопада 2007 року.

Частку зазначеного спірного приміщенні на підставі договору оренди від першого січня 2007 року, укладеного з попереднім власником, займає відповідачка.

Проте, як було встановлено судом, зазначений договір оренди укладено в порушення вимог статей 638, 640ч.3, 759, 793, 794 ЦК України, оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, не визначили розмір орендної плати, не посвідчили його нотаріально і не зареєстрували у Державному реєстрі.

За змістом ч.1 ст.219 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

З урахуванням зазначеного та вимог закону колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог.

Посилання відповідачки на те, що справа підлягає розгляду у господарському суді, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 придбала спірне приміщення не як суб»єкт підприємницької діяльності, а як фізична особа, на підставі рішення суду загальної юрисдикції.

Посилання відповідачки на те, що договір оренди не підлягав нотаріальному посвідченню є неспроможними і спростовуються вимогами закону.

Положення статей 793, 794 ЦК України щодо обов»язкового нотаріального посвідчення і державної реєстрації договорів оренди укладених на один рік і більше діяли до десятого січня 2007 року, а саме до часу опублікування в газеті «урядовий кур»єр» змін до цих статей. Тому, оскільки договір оренди

відповідачкою було укладено першого січня 2007 року, тобто до зазначеної дати, то він підпадав під дію зазначених статей в попередній редакції.

В апеляційній скарзі відповідачкою не приведені нові доводи які б не були предметом дослідження суду першої інстанції, і які б вплинули на правильність його висновків при розгляді спору по суті.

Рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права і підстав для його зміни чи скасування не має.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 16 січня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.