Справа № 11-199/2009р. Головуючий 1-ї інстанції Довжук А.І.
Категорія: ч. 3 ст. 187 КК Доповідач апеляційної інстанції Пісной І.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2009 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого Хоміка І.М.
Суддів Значок І.С., Пісного І.М.
За участю прокурора Кириленка Є.В.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27.01.2009р., яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та жительку АДРЕСА_1, не судиму,
- засуджено за ч.3 ст. 187, ст. 69 КК України - до 4-х років позбавлення волі без конфіскації майна.
Засуджена ОСОБА_2 визнана винною в тому, що 15.10.2007р. приблизно о 13-00 годині в домоволодінні АДРЕСА_1, яке належить потерпілому ОСОБА_3, разом з потерпілим вживали спиртні напої, які ОСОБА_2 принесла з собою, після чого остання почала вимагати у ОСОБА_3 гроші в сумі 600 грн. Колі він відповів, що грошей у нього немає, ОСОБА_2 взяла дерев'яну щітку, якою нанесла не менше 15 ударів область голови та тулуба потерпілого, вимагаючи вже 300 грн., після чого засуджена взяла кухонний ніж, яким спричинила поверхову рану та лінійні садна тулуба. Не отримавши грошей, ОСОБА_2 заволоділа майном потерпілого на загальну суму 54 грн., після чого з місяця події зникла.
В апеляції засуджена просить змінити вирок в частині покарання, призначивши їй більш м'яке. Посилається на те, що суд при призначенні покарання не врахував обставини, що пом'якшують її вину, а саме повне визнання вини, незадовільний стан здоров'я, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та щире каяття.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про законність та обгрунтоаність вироку, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її підлягаючою задоволенню за таких підстав.
Визнаючи засуджену винною у вчиненні розбійного нападу, суд помилково кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.3 ст.187 КК України. Оскільки призначення покарання безпосередньо пов'язане з кваліфікацією дій засудженої, колегія суддів вважає за необхідне переглянути справу і в цій частині.
Органи досудового слідства обвинувачували засуджену в тому, що вона вирішила вчинити напад на потерпілого ОСОБА_3 та з цією метою самовільно проникла в приміщення дома останнього. Проте, в ході судового розгляду справи, ці обставини не знайшли свого підтвердження. ,
За матеріалами справи засуджена не мала наміру вчиняти напад на потерпілого, а йшла до квартирантки ОСОБА_3 з метою з'ясування питання щодо грошового боргу. Будь - які докази, які б підтверджували намір ОСОБА_4 прийти до будинку потерпілого з метою вчинення на нього розбійного нападу в матеріалах справи відсутні.
В приміщенні дома потерпілого, в яке вона зайшла шляхом вільного доступу, оскільки односельці знали, що двері у ОСОБА_3 не закриваються в зв'язку з тим, що він практично не ходить, за ініціативою засудженої, вони вживали спиртні напої, які ОСОБА_4 принесла з собою. Тобто, з встановлених судовому засіданні доказів слідує, що у ОСОБА_4 виник умисел на заволодіння чужим майном знаходячись в будинку потерпілого, вже після спільного вживання спиртних напоїв.
Фактично ці ж обставини викладені судом у мотивувальній частині вироку - формулюванні обвинувачення.
В зв'язку з наведеним колегія суддів не може погодитись з кваліфікуючою ознакою проникнення в житло. Тому дії засудженої необхідно перекваліфікувати з ч.3 ст.187 КК України на ч.1 цієї ж статті.
Призначаючи покарання, колегія суддів враховує дані про особу засудженої, яка раніше не судима, задовільно характеризується. Як пом'якшуючі покарання обставини визнає наявність на утриманні
ОСОБА_4 неповнолітньої дитини та її щиросердне каяття. Ці обставини дають можливість застосувати ст.69 КК України, призначивши покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.1 ст.187 КК України.
А враховуючи активне сприяння розкриттю злочину та захворювання засудженої на туберкульоз, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. Крім того, відповідно до ст.76 КК України на засуджену необхідно покласти обов'язок, передбачений п.2 цієї статті - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
апеляцію засудженої ОСОБА_4 задовольнити.
Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 січня 2009 року відносно ОСОБА_4 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч.3 ст.187 КК України на ч.1 цієї ж статті.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.187 КК України з застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язок, передбачений п.2 цієї статті - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу - утримання під вартою скасувати, з під варти ОСОБА_4 звільнити.