Справа №33-147/09

Категорія: п. «а» ч.2 ст.1 Закону України «Про боротьбу з корупцією»

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2009 року м. Львів

Апеляційний суд Львівської області в складі судді судової палати в кримінальних справах ОСОБА_1 за участю прокурорів Інчинської Т.М. та Свореня М.М., захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 та останнього, розглянувши справу за апеляціною скаргою адвоката ОСОБА_2 на постанову судді Личаківського районного суду м.Львова від 16 березня 2009 року про вчинення корупційного діяння, передбаченого п.»а» ч.1 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією»,

встановив:

Постановою судді Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2009 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні корупційного діяння передбаченого п. «а» ч.2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» та оштрафовано на 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить шістсот вісімдесят гривень.

Згідно оскаржуваної постанови судді Кузнєцов ДА., працюючи на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби з обслуговування адміністративної території м. Львова та автомобільно-технічної інспекції при ГУМВСУ у Львівській області, будучи посадовою особою уповноваженою на виконання функцій держави в області забезпечення дотримання ПДР учасниками дорожнього руху, 06 січня 2009 року біля 17. год. 30 хв., відхилившись від визначеного маршруту патрулювання, на пр. Чорновола у м. Львові біля готелю «Львів», зупинивши автомобіль марки «Мітцубісі Ланцер» державні номерні знаки НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_4, який порушив правила дорожнього руху, рухався у супереч знаку 3.21. «В»їзд заборонено» та керував транспортним засобом без документів незаконно отримав грошову винагороду в розмірі 200 грн. за не складання протоколу про адміністративне правопорушення, після чого відпустив водія.

Постанову в інтересах ОСОБА_3 оскаржив адвокат ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі просить постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 16 березня 2009 року, скасувати і закрити провадження у справі.

Апелянт зазначає, що перевищення дозволеної грошової суми, яка була на момент затримання у ОСОБА_3 є дисциплінарним проступком, а не корупційним діянням за вчинення якого він був притягненутий до адміністративної відповідальності. На думку апелянта, суддею безпідставно відкинуті показання ОСОБА_5, які він давав в судовому засіданні будучи попередженим про кримінальну відповідальність, оскільки при написанні попередніх пояснень він про таку відповідальність не попереджався так як це не передбачено законом. Апелянт наголошує і на тому, що суд фактично обґрунтовував прийняття такого рішення на підставі показань працівників ДАІ ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, однак останні не змогли пояснити чому ОСОБА_5, який керував транспортним засобом без відповідних документів та порушив ПДР не був притягнутий до адміністративної відповідальності і відповідний протокол з цього приводу не складався. На підтримку своїх доводів апелянт покликається і на те, що вказані працівники ДАІ при затриманні ОСОБА_3 по підозрі на отримання хабара належним чином не провели вилучення грошей, а відтак відсутній як об»єкт хабара так і об»єкт вчинення корупційного діяння. Відтак, апелянт приходить до висновку, що всі сумніви щодо доведеності винуватості особи слід тлумачити на її користь. Апелянт зазначає і те, що в справі відсутня копія наказу про призначення ОСОБА_3 на посаду, а тому у відповідності до вимог Постанови Пленуму Верховного суду № 13 від 25.05. 1998 року протокол повинен був бути повернутий відповідному правоохоронному органу для належного оформлення. Апелянт зазначає і те, що після того як водій ОСОБА_5 повторно був зупинений працівниками ДАІ на відстанні 200 метрів останні в темну пору доби при штучному освітленні не могли практично бачити де саме знаходився ОСОБА_3, а де його напарник ОСОБА_9

У своїх запереченнях на подану апеляційну скаргу помічник прокурора м.Львова ОСОБА_10 просить апеляцію адвоката ОСОБА_2 подану в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Личаківського районного суду м.Львова від 16.03. 2009 року щодо ОСОБА_3 - без змін. На думку прокурора, матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи та складеним протоколом доведено, що своїми діями інспектор ДПС БДПС ВДАІ м.Львова та ATI при ГУМВС України у Львівській області сержант міліції ОСОБА_3 вчинив правопорушення, передбачене ст. 1 ч.2 п.»а» та ст.5 ч.3 п.»г» Закону України «Про боротьбу з корупцією», 06.01. 2009 року отримав від водія ОСОБА_5 грошову винагороду в розмірі 200 грн. за те, що не склав протокол про те, що останній керував транспортним засобом без відповідних документів та порушив правила дорожного руху, в порушення Наказу МВС України №549/2008 під час несення служби мав при собі понад 300 грн. та понад 300 грн. в салоні автомашини, яку використовував при несенні служби. Оскільки в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ч.1 ст. 368 КК України було відмовлено за незначимістю тому його вірно притягнуто за вчинення корупційного діяння.

Заслухавши пояснення апелянта, ОСОБА_3, які доводи апеляційної скарги підтримали, пояснення ОСОБА_9, ОСОБА_7 про обставини даної справи, пояснення водія ОСОБА_4., який пояснив, що жодних грошей працівникам міліції він не давав, міркування прокурора, який просить рішення судді залишити без

змін, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення № 3-449/09, які надійшли з Личаківського районного суду м.Львова, приходжу до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних мотивів.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції суддею належним чином були перевірені та оцінені пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, затриманого водія автомобіля «МітсубісЛанцер» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_5 щодо вчинення інкримінованого ОСОБА_3 правопорушення.

Що стосується показань водія ОСОБА_5, які він дав як у суді першої інстанції так і в апеляційному суді то такі спростовуються зібраними по справі доказами.

Аналізуючи пояснення зазначених осіб, висновок матеріалів службової перевірки (а.с.3-6) суддя прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_3 отримав від водія ОСОБА_5 грошову винагороду в сумі 200 грн.за те, що ним не було складено протоколу про адміністративне правопорушення вчинене останнім, який автомобілем рухався під знак «В»їзд заборонено» та керував транспортним засобом без відповідних документів.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 з кишені одягу видав 309 грн., а з салону автомобіля НОМЕР_1, який використовувався ним для доїзду до несення служби ще 317 грн.

Суддя дійшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_3 були порушені вимоги Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 549 від 27.10. 2008 року «Про деякі питання організації виконання обов»язків працівниками Державтоінспекції МВС» з яким останній був ознайомлений і достовірно знав, що під час виконання службових обов»язків не може мати при собі готівку в національній валюті понад 100 грн. та в іноземній валюті, а готівкові кошти понад норми передавати на зберігання відповідальній особі за місцем дислокації підрозділу.

Крім цього, постановою від 04.02. 2009 року (а.с.39-40) по факту одержання хабара інспекторами ОСОБА_3. та Качмарем Б.С. було відмовлено в порушенні кримінальної справи за малозначимістю.

Встановлено, що в складі наряду ОСОБА_3 та ОСОБА_9 повинні були нести службу на маршруті патрулювання №13 Шевченківського району м.Львова ( вулиці- Б.Хмельницького, Донецька, Шашкевича, Липинського, Миколайчука, Очеретяна, Нагірна, Розточчя), однак відхилились від визначеного маршруту і знаходились на пр-ті Чорновола поблизу гот. «Львів», що знаходиться на території Галицького району.

При таких обставинах, вважаю, що суддя прийняв правильне рішення з приводу доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні корупційного діяння передбаченого п.»а» ч.2 ст.1 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Вірним є і покликання судді про те, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад корупційного діяння передбачений п.»г» ч.3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», оскільки відповідальність за вчинення вказаного правопорушення встановлена щодо особи, яка надає незаконні переваги в умовах спеціальної процедури та видає після її проведення нормативно-правовий акт.

Відтак, провадження в цій частині суддею закрито відповідно до вимог закону.

Керуючись п.1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, -

постановив:

Постанову судді Личаківського районного суду м.Львова від 16 березня 2009 року про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляціну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.