Справа № 22ц-5753 Головуючий в 1 інстанції - Іванова А.П.

Категорія-20 Доповідач - Бабенко П.М.

РІШЕННЯ

іменем України

23 грудня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого- судді Жданової B.C.,

суддів - Бабенка П.М., Бондаренко Л.І.

при секретарі - Артамоновій C.O.

за участю представника позивачів ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційні скарги представника позивачів ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2 на рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 07 липня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_5 , до ОСОБА_6, ОСОБА_2, треті особи : приватні нотаріуси Донецького нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання довіреностей та договору купівлі-продажу квартири недійсними та зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири і стягнення її вартості та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2007 року позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1, яка діяла в інтересах ОСОБА_5, звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання недійсними довіреностей, виданих 14 серпня 2006 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_6, а також про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, анулюванні державної реєстрації права власності, що зроблена на ім'я ОСОБА_2 на вказану квартиру, яка здійснена Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька» 14 листопада 2006 року.

На обгрунтування позову послалися на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками зазначеної квартири, але вони не мали наміру на продаж квартири, довіреностей не підписували і ніяких повноважень щодо квартири відповідачу ОСОБА_6 не надавали і з ним не знайомі, квартира відчужена без їх відома та згоди.

Відповідачка ОСОБА_2 у свою чергу звернулася до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із зустрічним позовом про визнання договору купівлі -продажу вказаної квартири недійсним, як укладеного під впливом обману, стягнення на відшкодування матеріальної шкоди вартості квартири в сумі 222 300 грн. та моральної шкоди в сумі 5000 грн., зазначивши, що вона була введена в оману відповідачем ОСОБА_6 щодо умов, які мали суттєве значення для здійснення вказаної угоди, оскільки він продав їй квартиру на підставі підроблених довіреностей, про що їй було невідомо , а відповідачка винні у тому, що передали оригінали документів на квартиру стороннім особам.

Рішенням Калінінського районного суду м.Донецька від 07 липня 2008 року і задоволенні зазначених позовів відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з; довіреностями ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первинний позов , посилаючись на те, що це рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зазначила, що судом надана неналежна оцінка доказам у справі, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

Не зважаючи на сукупність доказів на те, що довіреності від імені її довірителів були підроблені, що підтверджено даними закордонного паспорту ОСОБА_5, поясненнями третьої особи ОСОБА_7, висновком почеркознавчої експертизи та іншими доказами, суд не навів будь-яких мотивів на те, чому він дійшов висновку про відмову у визнанні недійними довіреностей.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, суд необгрунтовано дійшов висновку про те, що позивачі не зазначили підстав, згідно яких слід визнати цю угоду недійсною, оскільки в позовній заяви ці підстави зазначені.

Відповідачка ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просить виключити з мотивувальної частини рішення висновки суду про те, що вона знаходиться в приятельських відносинах приватним нотаріусом ОСОБА_9 та уточнити, що під видом ОСОБА_6 діяла інша невстановлена особа, але рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні обох позовів по суті не оскаржила.

В судовому засіданні представник позивачів у первинному позові ОСОБА_1та третя особа ОСОБА_10 доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 підтримали.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_11 просили апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити , рішення суду в частині відмови в задоволенні первинного та зустрічного позову залишити без змін, посилаючись на те, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, та просили виключити з мотивувальної рішення посилання на те, що ОСОБА_2 знаходиться у приятельських відносинах з приватним нотаріусом ОСОБА_9

Вислухавши доповідь судді-доповідача , пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково з таких підстав :

Відповідно до вимог ст., 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із ч.3 ст..209 , ч.1 ст.210 ЦК України нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим ст..203 цього Кодексу.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч.ч1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається..

Згідно із ч.1-3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано , за цінами, що існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні, або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ст.. 237, 244 ЦК України представництвом є правовідношення , в якому одна сторона ( представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю., що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно із CT..CT.655, 657 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов'язується передати майно ( товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки... житлового будинку ( квартири) або іншого нерухомо мого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державної реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судом першої інстанції встановленого позивачка ОСОБА_4 та її донька ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 05.03.1998 року, виданого представництвом Фонду держмайна України в м.Донецьку, є власниками двокімнатної квартири АДРЕСА_1 у рівних частках.

14.08.2006 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстром № 559 посвідчена довіреність, згідно якої позивачка ОСОБА_4 уповноважила гр.. ОСОБА_6 розпоряджатися належною її часткою зазначеної квартири.

Того ж дня приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстром № 2932 посвідчена довіреність, якою ОСОБА_5 також уповноважила ОСОБА_6 розпоряджатися належною їй часткою вказаної квартири.

Також судом першої інстанції встановлено, що 08 листопада 2006 року між ОСОБА_6, який діяв на підставі зазначених вище довіреностей від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та відповідачкою ОСОБА_2 з другої сторони, укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстром 17 706, згідно якому ОСОБА_2 сплатила за квартиру ОСОБА_6 222 200 грн.

Зазначений договір зареєстровано 14.11.2006 року КП «БТІ м.Донецька» і у ОСОБА_2 виникло право власності на придбану нею квартиру.

24 листопада 2006 року за заявою відповідачки ОСОБА_12 порушена кримінальна справа слідчим Ворошиловського РВ ДГУ ГУМВД України в Донецькій області за ознаками ч.4 ст.190 КК України за фактом шахрайства, скоєного невстановленою досі особою щодо ОСОБА_2 стосовно купівлі-продажу спірної квартири

Судом першої інстанції також встановленого у відповідності до висновку почеркознавської експертизи, проведеної по кримінальній справі, підпис у довіреності, яка надана ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_6 виконано не нею, а іншою особою.

На час посвідчення довіреності у м.Донецьку на ім'я ОСОБА_6 від імені ОСОБА_5 остання знаходилася за межами України у Республіці Кіпр.

Відмовляючи в задоволенні обох позовів суд першої інстанції виходив з того, що позивачі за первинним позовом ОСОБА_4 та представник ОСОБА_5 -ОСОБА_1 не зазначили будь-яких підстав, встановлених законом, за якими можливо визнати договір купівлі-продажу квартири недійсним, що в матеріалах нотаріальної справи про посвідчення договору купівлі-продажу мається оригінал правовстановчого документу на спірну квартиру та що неможливо повернути сторони в первісний стан, оскільки порушена кримінальна справа щодо невстановленої особи, яка під іменем ОСОБА_6 уклала договір купівлі-продажу і неможливо стягнути на користь ОСОБА_2 сплачену нею суму за квартиру.

Проте погодитися з висновками суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання недійсними довіреностей та договору купівлі-продажу квартири неможливо , оскільки такі висновки не відповідають встановленим обставинам справи , вимогам матеріального та процесуального закону і є помилковими.

Як убачається з матеріалів цивільної справи та дослідженої в судовому засіданні апеляційного суду зазначеної вище кримінальної справи № 02-37 436 і це встановлено судом першої інстанції, в довіреностях від імені ОСОБА_4, ОСОБА_5 та в договорі купівлі-продажу спірної квартири зазначено як повірений та продавець -ОСОБА_6, який згідно копії паспорту народився 14 вересня 1968 року у Сумській області, мешкає в АДРЕСА_2 .

Проте вказана особа не укладала договір купівлі-продажу спірної квартири, цей договір уклала з ОСОБА_2 інша, не встановлена особа, яка скористалася паспортом ОСОБА_6 , що підтвердили в судовому засіданні сторони, в тому числі сама відповідачка ОСОБА_2 , підтверджено довідкою в.о. начальника Глухівського МРВ УМВС в Сумській області, яким видано паспорт, про те, що фотокартка власника паспорту не є ідентичною фотокартці у бланку форми № 1 на паспорт.

Також ці обставини підтверджені матеріалами кримінальної справи.

Згідно постанови слідчого від 31 липня 2007 року досудове слідство у справі призупинено до встановлення особи , яка під виглядом ОСОБА_6 уклала договір купівлі-продажу квартири.

( цив. справат.1. а/с 111, 224, 225, 226 , кримін. справа- а/с 3, 4-6, 8, 16, 17, 156).

Також встановлено, що позивачка ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не отримували від невстановленої особи, яка діяла під виглядом ОСОБА_6, кошти за продану квартиру.

Але суд першої інстанції не надав належної оцінки тому , що підпис в довіреності , згідно якої позивачка ОСОБА_4 уповноважила гр.. ОСОБА_6 розпоряджатися належною її часткою зазначеної квартири, учинила не ОСОБА_4, а інша особа, а ОСОБА_5 яка також уповноважила ОСОБА_6 розпоряджатися належною їй часткою вказаної квартири, теж не підписувала довіреність і не могла її підписати, оскільки була за межами України , і не врахував, що фактично ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мали волевиявлення на продаж належних ним часток квартири.

Також суд не врахував, що позивачі за первинним позовом у своїй позовній заяві посилалися саме на те, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не мали наміру на продаж квартири , та просили визнати вказані правочини недійсними у відповідності до вимог ст..203 та ч.1 стю.215 ЦК України, але дійшов помилкового висновку про те, що вони не зазначили підстав для задоволення їх позову в цій частині.

За таких підстав апеляційний суд вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким визнати недійсними зазначені вище довіреності та договір купівлі-продажу квартири.

Вирішуючи питання про правові наслідки недійсності вказаних правочинів , а саме про повернення кожною із сторін другій стороні все що вони одержали на виконання договору купівлі-продажу квартири , апеляційний суд вважає за необхідне забов'язати відповідачку ОСОБА_2 повернути ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в натурі спірну квартиру.

На той же час, апеляційний суд вважає за неможливе повернути відповідачці ОСОБА_2 кошти, які вона сплатила за придбану нею квартиру , шляхом покладання цього обов'язку на ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки встановлено, що вони ці кошти не отримували . Неможливо їх стягнути з ОСОБА_6 , до якого пред'явлено позов, оскільки встановленого під його іменем діяла інша, не встановлена особа.

Але ОСОБА_2 не позбавлена можливості стягнути ці кошти шляхом звернення до суду з позовом до продавця квартири, який діяв під іменем ОСОБА_6, після встановлення слідчими органами його особи.

Вимога позивачів у первинному позові про анулювання державної реєстрації права власності на спірну квартиру в органах БТІ за ОСОБА_2 задоволенню не може підлягати, оскільки це є похідним від поновлення права власності на спірну квартиру за позивачами і БТІ самостійно вирішує це питання на підставі рішення суду. Тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід залишити без змін.

Апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково, виключивши з мотивувальної рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні її позову , посилання та те, що вона знаходиться у приятельських відносинах з приватним нотаріусом ОСОБА_13, оскільки в справі відсутні беззаперечні докази на це.

В іншій частині рішення суду сторонами не було оскаржене, апеляційний суд розглянув справу в межах заявленого позову та доводів апеляційних скарг, тому в решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 203 ч.3, 209 , 210 , 215, 216, 237, 244, 655, 657 ЦК України ст.ст.303, ст.307 , 309 , ст.313, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 07 липня 2008 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та представника позивачки ОСОБА_5 - ОСОБА_1 про визнання недійсними довіреностей та договору купівлі-продажу квартири скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_1, яка діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_5 , в цій частині задовольнити.

Визнати недійсною довіреність від імені ОСОБА_4, яка видана на ім'я ОСОБА_6 14 серпня 2006 року та посвідчена приватним нотаріусом Донецького міського округу ОСОБА_8, реєстр № 559 .

Визнати недійсною довіреність від імені ОСОБА_5, яка видана 14 серпня 2006 року на ім'я ОСОБА_6 та посвідчена приватним нотаріусом Донецького міського округу ОСОБА_7, реєстр № 2932 .

Визнати недійсним договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 , який діяв від імені ОСОБА_4 ОСОБА_14 ОСОБА_15, та з ОСОБА_2 з іншої сторони, який посвідчено 08 листопада 2006 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_13, реєстр № 17706.

Зобов'язати ОСОБА_2 повернути в натурі ОСОБА_4 та ОСОБА_16 квартиру АДРЕСА_1.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на те, що приватний нотаріус ОСОБА_9 знаходиться у приятельських стосунках з ОСОБА_2

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.