АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„18” травня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Виноградової Л.Є.,
суддів Гайворонського С.П., Сегеди С.М.,
за участю секретаря Макаркіна А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 в інтересах Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства «Телесистеми України» (далі ЗАТ «Телесистеми України») про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку та моральної шкоди ,-
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до ЗАТ «Телесистеми України» про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку та моральної шкоди вказуючи, що з 01.09.2006 року по 25.12.2008 року він працював в ЗАТ «Телесистеми України» на посаді технічного директора у Одеському регіоні з місцем роботи у м.Одесі , 24.12.2008 року він написав заяву про звільнення з 25.12.2008р. за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням відповідачем законодавства про працю та умов трудового договору, але наказом №2-01 від 12.01.2009 року позивач був звільнений за власним бажанням.
Посилаючись на те, що з жовтня та до моменту звільнення адміністрація відповідача здійснювала психологічний тиск на позивача, примушуючи його звільнитись за власним бажанням, недоплатила йому гроші в розмірі вихідної допомоги в розмірі 68 345,28 грн., середнього заробітку за весь час затримки в розмірі 211 922,00 грн., моральну шкоду в розмірі 7000 грн., а всього 287 267,28 грн., позивач просив задовольнити його вимоги, а також зобов'язати ЗАТ «Телесистеми України» внести зміни до наказу про звільнення №2-01/ОС від 12.01.2009р. та в запис до його трудової книжки, зазначивши дату звільнення 25.12.2008р., зобов'язати ЗАТ «Телесистеми України» внести зміни до наказу про звільнення №2-01/ОС від 12.01.2009р. і в запис до його трудової книжки, зазначивши підставу звільнення ч.3 ст.38 КЗпП України.
Заочним рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
В апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 в інтересах Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» просить заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, оскільки ОСОБА_2 був звільнений з роботи за власним бажанням.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно до вимог ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або
уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови
колективного чи трудового договору.
Справа № 22ц-1821/2010 р
Головуючий у 1й інстанції – Позняк В.С.
Доповідач – Виноградова Л.Є.
Задовольняючи позов, суд обґрунтовано виходив з того, що позивач розірвав трудовий договір за власним бажанням, тому що відповідач не виконував законодавство про працю та умови трудового договору.
Цей висновок суду підтверджується матеріалами справи, копією заяви ОСОБА_2 про звільнення з роботи від 24 грудня 2008 року, в якій позивач просив звільнити його з 25 грудня 2008 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 15), табелем виходу на роботу за грудень 2008 року, де є відмітка про невихід позивача на роботу (а.с. 14), відомостями ЗАТ КБ «Приватбанк» про нарахування заробітної плати ОСОБА_2 з 15 вересня 2006 року до 16 січня 2009 року (а.с. 17-18), трудовим договором від 1 вересня 2006 року (а.с. 11-13).
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судова колегія вважає, що суд дав належну оцінку наданим позивачем доказам в підтвердження того, що моральна шкода була причинена ОСОБА_2 відповідачем, оскільки позивач є інвалідом 3 групи довічно (а.с. 24), в результаті неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 внаслідок нервово-психічного стресу перебував на стаціонарному лікуванні в кардіоревматологічному відділенні кардіологічної клініки Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону ДОЗ МОУ з 19 по 31 жовтня 2008 року (а.с. 20-22), що підтверджується листком непрацездатності, квитанціями на оплату лікування (а.с. 23).
Доводи відповідача про те, що ЗАТ «Телесистеми України» не було повідомлено про розгляд справи спростовуються сповіщенням представника відповідача ОСОБА_3 про слухання справи 24 вересня 2009 року на 14 годин 30 хвилин, на 15 жовтня 2009 року на 10 годин 30 хвилин (а.с. 59, 63), довіреністю ЗАТ «Телесистеми України» від 01 грудня 2008 року на ім’я ОСОБА_3, яка була дійсною до 30 листопада 2009 року (а.с. 60).
Твердження в апеляційній скарзі, що невиплата вихідної допомоги не може тягти виплату середнього заробітку за весь час її затримки суперечить вимогам ст.117 КЗпП України.
Судова колегія вважає посилання в апеляційній скарзі на ст. 2 Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» (а.с. 3) не має правового значення для вирішення конкретного трудового спору.
Що стосується пропуску строку позивачем на звернення до суду, то суд правильно прийняв до уваги, що позовна заява ОСОБА_2 подана у строк – 17 березня 2009 року (а.с. 15), а задоволенням позову про внесення змін до наказу про звільнення суд фактично поновив строк, вважаючи його пропуск з поважних причин.
Посилання представника відповідача на те, що уточнена позовна заява ОСОБА_2 від 27 серпня 2009 року не надавалася ЗАТ «Телесистеми України» спростовується повідомленням від 31 серпня 2009 року про отримання цих документів відповідачем та наявності його штампу на цьому повідомленні (а.с. 66).
Стаття 303 ЦПК України передбачає перевірку апеляційним судом законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Розрахунок середнього заробітку та правильність начислення сум, які підлягають стягненню на користь позивача, розмір стягнення моральної шкоди відповідач не оскаржує.
Судова колегія приймає до уваги, що після прийняття рішення 25 листопада 2009 року змінилося місцезнаходження юридичної особи, замінено свідоцтво про державну реєстрацію, назва відповідача стала Приватне акціонерне товариство «Телесистеми України», що підтверджується свідоцтвом серія А01 № 570443.
Суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, відповідно до ч.1 ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини, законність і обґрунтованість рішення суду перевірена в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
На підставі наведеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» залишити без задоволення, заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий суддя Л.Є. Виноградова
Судді колегії С.П. Гайворонський
С.М. Сегеда