ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 травня 2010 р.                                                                                    № 3/112  

Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:

головуючого суддіКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачаФОП ОСОБА_4

відповідачаДжумурата В.М. дов. від 25.05.2010 р. №4

розглянувши у відкритому судовому засіданні       

касаційну скаргуПриватного підприємства "Агрофірма "Митрофанівська"

на постанову   Дніпропетровського  апеляційного господарського  суду від  16.02.2010 р.

у справі№3/112 господарського суду Кіровоградської  області

за позовомФізичної особи –підприємця ОСОБА_4

доПриватного підприємства "Агрофірма "Митрофанівська"

простягнення  27 333,84 грн.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа –підприємець (надалі ФОП) ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Кіровоградської  області з позовом  (з урахуванням змін підстав позову) до Приватного підприємства (надалі ПП) "Агрофірма "Митрофанівська" про стягнення з відповідача 27 333,84 грн. заборгованості за виконані відповідно до укладеного між сторонами договору будівельно-монтажні роботи.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.11.2009 року (суддя Болгар Н.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського  апеляційного господарського  суду від  16.02.2010 року (судді: Кузнецова Л.І., Верхогляд Т.А., Сизько І.А.),  позов задоволений, з ПП "Агрофірма "Митрофанівська" на користь ФОП ОСОБА_4 стягнуто 27 333 грн. 84 коп. боргу.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем –підрядником виконані передбачені договором роботи, однак відповідач –замовник не виконав свого обов'язку щодо прийняття та оплати цих робіт.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ПП "Агрофірма "Митрофанівська" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати, а справу Доповідач: Шаргало В.І.

передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник наголошує на тому, що у рішенні, на яке послалися суди попередніх інстанцій щодо встановлення факту виконання підрядних робіт, такого факту не встановлено. Будівельні роботи з будівництва складу виконані іншою підрядною організацією,  на підтвердження цього підприємством подані суду відповідні документи.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм  матеріального та процесуального права,  судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.06.2007 р. суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 (підрядником) та ПП ”Агрофірма “Митрофанівська” (замовником) укладено договір №1-07, предметом якого є будівництво складського приміщення в с. Митрофанівка.

Відповідно до пункту 2.1 договору загальна вартість робіт, без включення вартості матеріалів, узгоджена сторонами і складає 64 242грн.

Пунктами 3.2, 3.3 договору передбачено, що для забезпечення початку робіт замовник попередньо проводить фінансування робіт у вигляді авансу шляхом перерахування підряднику 50 процентів від загальної вартості договору у строк не пізніше 2 календарних днів з моменту його укладення. Остаточний розрахунок здійснюється в строк не пізніше 2 календарних днів, наступних за днем підписання акту виконання робіт.

Підпунктом 4.1.2 п.4.1 договору на замовника покладено обов’язок проведення повної та своєчасної оплати робіт у відповідності з умовами договору.

Підпунктом 4.2.4 п.4.2 договору встановлено початок робіт 01.07.2007 р., закінчення робіт –11.07.2007р.

Відповідно до пункту 5.1 договору підрядник виконує роботи протягом строку, передбаченого кошторисною документацією, обчислюючи даний строк по закінченню 5 днів після дати отримання  авансового платежу.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договору приймання виконаних робіт здійснюється і оформлюється актами про виконані роботи, які складаються підрядником та підписуються представниками сторін. Недотримання стороною зазначених дій і строків розцінюється як мовчазна згода з виконаними роботами і фактична їх здача-приймання.

На виконання умов договору ПП ”Агрофірма “Митрофанівська” 03.07.2007 р. перераховано  на банківський рахунок позивача –підрядника  авансовий платіж в сумі 24 320грн. 16 коп., 13.07.2007 р. –12 000 грн., що в цілому складає 36 320 грн. 16 коп.

15.08.2007 р. ФОП  ОСОБА_4 звернувся до підприємства з пропозицією підписати акт приймання виконаних підрядних робіт та перерахувати на його розрахунковий рахунок 27 333 грн. 84 коп. залишку  оплати передбачених договором підрядних робіт.

На адресу відповідача позивачем також направлено акт приймання виконаних підрядних робіт від 22.07.2007р.

Відповідно до вказаного акту загальна вартість виконаних підрядних робіт складає 63 654 грн.

Залишок вартості робіт в сумі 27 334 грн. 84 коп. відповідачем не сплачений, акт приймання виконаних робіт не підписаний.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.01.2009 р. у справі №6/151(15/435) встановлено факт виконання позивачем будівельних робіт по договору №1-07 від 14.06.2007 р.; в акті приймання виконаних підрядних робіт від 22.07.07 р., складеного позивачем і не підписаного відповідачем, перелічені найменування робіт та їх вартість, які співпадають з додатком №1 до договору підряду від 14.06.07 р.

Замовником  отримано повідомлення Підрядника про готовність до передачі робіт.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду  одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик  виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

       Частиною 1 ст. 853 та  частиною 1 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що  замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, –етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття, прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разу виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 зазначеного Кодексу передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами; у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною; акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акт визнані судом обґрунтованими.

З урахуванням норм наведеного законодавства та  встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо факту виконання позивачем –підрядником робіт за договором підряду, наявності боргу з оплати за ці роботи, господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позов.

В силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.  Тому  доводи касаційної скарги, які вимагають додаткової оцінки доказів у справі, що не входить до повноважень касаційної інстанції, до уваги не приймаються.

З   огляду на викладене  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Згідно зі  статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України  №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Митрофанівська" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського  апеляційного господарського  суду від  16.02.2010 р. у справі №3/112  залишити без змін.

Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя
Кравчук Г.А.

СуддяМачульський Г.М.

Суддя
Шаргало В.І.